"Сим образом кончил жизнь свою славный злодеяниями Кармалюк, три раза бежавший из каторжной работы, непокоивший многие годы здешнюю округу. Имевший чрезвычайные и даже неимоверные почти связи, сделавшийся водрузителем всего зла и сим ввергнувший многих простолюдинов в пагубу и в самое даже суеверное всеобщее о его силах и могуществе мнение", – написали чиновники про смерть селянина 48-річного Устима Кармалюка. 22 жовтня 1835-го в селі Шляхові Коричинці – тепер Волоське в Деражнянському районі на Хмельниччині, шляхтич 18-річний Федір Рудьковський застрелив його.
Устим Кармалюк походив із кріпаків села Головчинці – тепер Летичівський район Хмельницької області. З дружиною Марією мав четверо синів і доньку. Був непокірний. Коли виповнилося 25 років, поміщик віддав його в армію. Служив у Кам'янці-Подільському. За рік утік звідти й очолив селянський загін.
Він грабує маєтки. Започатковує рух проти поміщиків, який поширюється Літинським, Летичівським та Ольгопільським повітами. Устима Кармалюка ловлять і садять до Кам'янець-Подільської фортеці. Утримують два роки. За спробу втечі випікають залізом тавро на чолі й засилають на довічну каторгу в Сибір. Він тікає звідти. Біля рідного села знову збирає загін і нападає на панів.
"За чверть століття розбійництва так і не нажив нічого. Сім'я бідувала. Усе вкрадене йшло на підкупи, плату за притулок, за мовчання, харчі, різні послуги, – згадували його сучасники. – Якось прийшов грабувати панів і побачив породіллю з новонародженим, залишив усе награбоване та ще й сипнув кілька золотих червінців – немовляті на хрестини".
У ніч на 13 серпня 1835 року ватага з шести чоловіків у селі Красносілки – тепер Шепетівський район на Хмельниччині – пограбувала й побила орендаторку Магдалену Поплінську. Забрали золото та срібло. Її слуги кинулися шукати кривдника. Один член загону погодився видати ватажка. Спіймали в хаті дружини заарештованого товариша Оляни Процикової в Шляхових Коричинцях. У тамтешнього пана гостював жених дочки Федір Рудьковський, який зголосився вбити Устима Кармалюка.
Тіло кілька днів возили селами під охороною солдатів. Поховали біля цвинтаря в місті Летичів. Без відспівування, труни і хреста.
Федора Рудьковського викликали до столиці. Цар Микола I вручив йому діамантовий перстень і звільнив від податків як видатну особу.
Від маршала залишилася розплавлена "Золота зірка"
– Встигнемо до Жовтневої? Керівництво просило не підвести, – запитує головний маршал артилерії Радянського Союзу 58-річний Митрофан Нєдєлін дніпропетровського конструктора Володимира Кукушкіна, 30 років. На космодромі Байконур у Казахстані готують до випробувального запуску міжконтинентальну балістичну ракету Р-16. Має долати 8,5 тис. км. Розроблена на противагу подібній американській зброї.
Інженери працюють цілодобово. Але випробування йдуть важко. Часто відмовляють прилади.
Запуск призначають на 24 жовтня 1960-го. За 30 хв. до наміченого часу самовільно запускається один двигун. Розжарені гази пропалюють баки з пальним, воно спалахує.
"Долинув сильний безладний гуркіт, – згадував головний конструктор 54-річний Михайло Янгель. – Ми вбігли до пультової та побачили офіцерів – блідих, із збожеволілими очима. Я кинувся до перископа і побачив, як на пусковому майданчику палає наша ракета. Картина була страшна".
Ракета переламується навпіл і падає на стартовий майданчик. Там згорають 57 військових і 17 конструкторів. У Янгеля стається серцевий напад.
Упізнати трупи неможливо. Від Митрофана Нєдєліна залишається тільки розплавлена "Золота зірка" Героя Радянського Союзу.
Спецкомісія на чолі з головою президії Верховної Ради СРСР Леонідом Брежнєвим встановлює порушення техніки безпеки на Байконурі. Проте нікого не карають. Генсек Микита Хрущов засекречує подію. Преса пише, що жертви загинули в авіакатастрофі.
Ракету доробляють і запускають у лютому 1961-го.
60 метрів пролетіла Ніагарським водоспадом американка 63-річна Анна Едсон Тейлор, сидячи в діжці 24 жовтня 1901 року. Посудину оббили грубою ковдрою всередині. Коли жінка залізла в неї, кришку засмолили. Зіштовхнули з верхівки водоспаду з території Канади, а виловили внизу за американським кордоном. Згодом каскадерка їздила містами з діжкою та розповідала про свій вчинок
"Моя відмова – обдумана дія. Я й раніше відхиляв офіційні відзнаки. Це пов'язано з уявленнями про працю письменника. Автор, який посів певну позицію в політичній, соціальній або культурній сфері, повинен діяти за допомогою лише тих коштів, що належать йому, тобто за рахунок надрукованого", –
пояснив французький філософ і письменник Жан-Поль Сартр (1905–1980) відмову від Нобелівської премії з літератури 22 жовтня 1964-го. Йому присудили нагороду – 250 тисяч шведських крон, майже мільйон доларів. Вважав, що премія зробить його залежним
20 жовтня 1973-го королева Великої Британії 47-річна Єлизавета II відкрила приміщення Сіднейської опери. Архітектор данець Йорг Утцон будував її протягом 15 років у стилі експресіонізму з радикальним дизайном. Провели спеціалізовану лотерею й зібрали $102 млн. У будівлі обладнали 900 приміщень. Серед них – чотири театри і стільки ж ресторанів.
21 жовтня 1056 року київський диякон Григорій вивів першу літеру "Остромирового Євангелія". Писав старослов'янською мовою для новгородського посадника Остромира. Містить 294 аркуші з євангельськими читаннями для неділі та свят. Прикрашені заставками і трьома мініатюрами. Це найдавніша книжка, створена на території України. Зберігається в Російській національній бібліотеці в Санкт-Петербурзі.
23 жовтня 1944-го у філіппінській затоці Лейте почалася найбільша морська битва в історії. 60 японських літаків атакували американський флот. Уперше використали тактику камікадзе – пілотів-смертників. Вони скеровували літаки на кораблі й гинули. Так потопили один і вивели з ладу шість авіаносців. Битва тривала три дні. США та союзники залучили до неї понад 200 тис. вояків. Вони пішли в контратаку й перемогли, захопили плацдарм на Філіппінах.
2 
35413
Коментарі