"Чорне море оголошується нейтральним і відкритим для торгового мореплавства всіх народів. Входити в морські порти й води назавжди забороняється військовим судам і прибережних, і решти держав", – ідеться в Паризькому трактаті, який підписали у Версальському палаці 30 березня 1856-го. Мирний договір завершив Кримську війну.
Конфлікт почався в лютому 1853-го. Російський імператор 57-річний Микола I хотів встановити протекторат над росіянами в Туреччині та вимагав права вільного доступу для своїх підданих до Святої Землі. Султан Османської імперії 30-річний Абдул-Меджид І задовольнив лише другу вимогу.
Імператор наказав своїм військам захопити залежні від османів Молдавське князівство й Валахію. За недоторканність володінь Стамбула виступили Франція, Велика Британія, Австрія, Пруссія та Сардинія. Оголосили війну Росії. На боці союзників воював Полк козаків оттоманських, сформований Михайлом Чайковським.
Армія союзників за рахунок сучаснішого озброєння отримує низку перемог у Криму. 1855-го Микола I помирає, а його наступник Олександр II просить припинити бойові дії і сісти за стіл переговорів.
Мирний конгрес збирають у лютому 1856-го в Парижі. Прибувають представники всіх країн, що воювали. Головує син французького імператора Наполеона І Бонапарта граф Александр Валевський. Домовляються зупинити воєнні дії. Довго не можуть дійти згоди щодо умов мирного договору. Англійська організація "Друзі миру" хоче представити проєкт міжнародної організації, що запобігала би війнам. Та їх не пускають на конгрес.
Про підписання договору сповіщає 101 гарматний постріл. Відзначити подію Наполеон ІІІ запрошує на банкет у паризькому палаці Тюїльрі.
Документ забороняє Росії володіти військовим флотом, фортецями та прибережними арсеналами на Чорному морі. Має відмовитися від претензій на Молдавію, Валахію та Південну Бессарабію, повернути захоплені володіння. Натомість їй віддають захоплені міста в Криму. Імператора позбавляють покровительства над християнами Османської імперії.
1 квітня 1981-го в Радянському Союзі вперше перейшли на літній час. Так планували заощаджувати до 7 млрд кВт/год. електроенергії на рік. Зробили перехід на початку місяця, щоб було зручніше вести облік. День припав на середу. Більшість запізнилися на роботу й навчання. 1 жовтня стрілки годинників перевели на годину назад. З 1985-го замість перших днів квітня та жовтня перехід проводили у вихідні, в останні неділі березня й вересня.
1 квітня 2001 року в Нідерландах набув чинності закон про одностатеві шлюби. Його добивалися з 1985-го прихильники сексуальних меншин на чолі з журналістом Генком Кролом. Сформували урядову комісію, яка схвалила ініціативу. Її підтримала Палата представників парламенту. Шлюб дозволили укладати людям однієї статі. Першого дня дії закону в Амстердамі створили сім'ї чотири такі пари.
2 квітня 1902-го в Маріїнському палаці в Санкт-Петербурзі загинув міністр внутрішніх справ Російської імперії 49-річний Дмитро Сипягін. Він переслідував прихильників революційних гуртків, займався русифікацією Фінляндії та Вірменії. Його вбили соціалісти-революціонери. Студент Київського університету 21-річний Степан Балмашов прибув в офіцерській формі до палацу о 13:00. За кілька хвилин підійшов до міністра з паперами, що їх нібито передав царевич. Дістав пістолет і вистрелив п'ять разів. Балмашова засудили й повісили.
3 квітня 1896-го журналісти 30-річний Елісо Рівера та на два роки старший Еудженіо Камілло Костаманья почали видавати La Gazzetta dello Sport. Перше спортивне видання Італії запустили тиражем 20 тис. примірників. Друкували на чотирьох сторінках зеленого кольору. Висвітлювали Олімпійські ігри в Афінах. Газета виходила двічі на тиждень. Стала найавторитетнішим спортивним виданням Європи. Виходить досі. Ювілейні номери друкують на автентичному зеленому папері.
"Вулиці заповнилися розлюченими озброєними людьми, які кричали: "Смерть французам!" Вривалися до корчем і будинків. Не шкодували ні чоловіків, ні жінок, ні дітей. Сицилійські дівчата, які вийшли заміж за французів, гинули разом із чоловіками. З домініканського та францисканського монастирів витягли послушників. Наказали вимовляти слово ciciri (із сицилійської мови – нут. – Країна), яке французам давалося важко. Того, хто не проходив перевірки, вбивали. До ранку близько двох тисяч французів лежали мертвими", –
пише історик Стівен Рансімен (1903–2000) у праці The Sicilian Vespers про повстання на острові Сицилія в Середземному морі 30 березня 1282 року. Воно ввійшло в історію під назвою Сицилійська вечірня. Жителі столиці королівства Палермо повстали проти короля Карла I Анжуйського. Він роздавав землю селян дворянам-французам, які чинили свавілля. Повстання переросло в національно-визвольну війну, що завершилася приходом до влади на острові іспанської династії
300 тисяч євреїв мали прийняти християнство чи залишити Іспанію. Такий указ видало королівське подружжя Фердинанда II Арагонського й Ізабели Кастильської 31 березня 1492 року. Правителі саме відвоювали Піренейський півострів у маврів і взялися за покатоличення населення. Вважали, що цьому процесу шкодить співіснування християн з євреями. Понад 200 тисяч юдеїв перейшли в католицизм. Решту вигнали. Указ скасували 16 грудня 1968-го
8 
35413
Коментарі