Археолог Казімєж Міхаловський забороняв колегам грати в карти
"Зранку було завжди дуже холодно і працювати важко. Треба було вдягати два светри й куртку. Потім кожні пів години щось знімали. Більшість чекали, поки підніметься сонце. Професор завжди йшов уранці, незалежно від того, хто чергував. Спав удень 15–20 хвилин і після цього нагадував новонародженого", – розповідав про археолога Казімєжа Міхаловського газеті Nasz Dziennik його колега Стефан Якобельський. Разом у 1960-х брали участь у розкопках в Єгипті.
Казімєж Міхаловський на початку 1920 років вивчав історію мистецтв у Львівському університеті. Місто тоді належало Польщі. Його наставником був історик Едмунд Булянда. Він один із перших у країні зацікавився розкопками давніх цивілізацій. Казімєж пропускав лекції з археології, вважав їх другорядними. Та Булянда побачив у ньому потенційного дослідника й запропонував посаду помічника. Міхаловський почав опрацьовувати книжки з археології. Весь час проводив в університетській бібліотеці.
Разом з експедицією Французького інституту в Афінах і Дельфах 1928-го їде на перші розкопки на грецьких островах Крит, Делос і Тасос. Після того польські та французькі науковці укладають угоду про спільні дослідження в єгипетському місті Едфу на березі Нілу. Це одна зі столиць Верхнього Єгипту. Міхаловський 1936 року вперше потрапляє до країни. Очолює експедицію в Едфу.
"Не тільки для науки, а й у найширшій громадській думці цивілізованого суспільства рівень культури країни вимірюється тим, чи веде власні розкопки в Єгипті", – нотує він у щоденнику. – Польський прапор, що розвівався у таборі разом із французьким, безсумнівно, був сенсацією. Усіх вразили пам'ятки, які ми привезли до Варшави".
Група під керівництвом Казімєжа Міхаловського протягом 1936–1939 років досліджує гробниці фараонів, розкопує частину стародавнього міста. Керівник вимагає дотримання суворої дисципліни. Не дозволяє ходити в шортах, щоб убезпечитись від укусів кобр і скорпіонів. Сам взуває чоботи для їзди верхи та одяг, що захищає від комах. Не розлучається з дебелою палицею – на випадок, якщо доведеться відбиватися від змій.
Міхаловський виступає проти картярських ігор. Вважає, що вони затягують. Гравці можуть проводити за ними ночі й потім не хочуть рано працювати.
Забороняє сидіти на місці розкопок. Для місцевих, які копають і виносять каміння, вигляд сидячого іноземця – неприйнятний. Тому просить відпочивати подалі. Своєю повагою до місцевого населення виділяється серед колег з Європи.
З початком Другої світової війни змушений припинити дослідження. Повертається до Польщі. Нацисти арештовують його і відправляють у табір. Там читає лекції про Єгипет.
"У таборі для військовополонених я отримав пакет із фініками та солодкими пирогами, – писав у щоденнику. – Був зворушений. Його надіслав єгиптянин з Едфу. Швидше за все, він згадав, як я вітав його рукостисканням. Цим шокував багатьох іноземців".
"Грошей на розкопки завжди було мало. На стоянці експедиції була стара зношена Nysa (польське авто. – Країна), якою керував батько. Після багатьох переговорів із владою придбали старий Land Rover, – згадувала про відновлення розкопок в Єгипті донька Міхаловського Малгожата. – Фурор у пресі викликала знахідка приміщення театру в місті Александрії. Тоді всі очікували, що знайдуть поховання Александра Великого. Дехто з журналістів навіть приписав батькові цю знахідку".
Археолог повертається до країни фараонів на початку 1950-х. Бере участь у кампанії в Нубії: там потрібно евакуювати гробниці від затоплення Нілом. Це мало статися після завершення робіт зі спорудження Асуанської греблі.
Казімєжа Міхаловського супроводжує дружина Христина. Вона організовує ферму в Єгипті, яка дає продовольство групі. Опікується побутом.
Учасники експедиції проходять ретельний відбір. Фотографа Вальдемара Ярке змушує знімати бруд на вулицях. Лише коли виходять знімки, які подобаються професору, бере до Африки.
"Нас мучила нестерпна спека, але мусили поспішати. Евакуація населення Нубії мала закінчитися через рік, – згадував археолог. – Мали за будь-яку ціну зберегти шедеври мистецтва. У нас залишився один тесля. Тож члени місії узялися самі виконувати важку роботу. Було багато нещасних випадків і хвороб, вирували епідемії".
Кореспондентка, яка приїжджає писати репортаж із місця розкопок, наступного дня через нестерпні умови повертається до Польщі. Від пекучого сонця археологи рятуються в річці.
"Кожні півтори години ми бігали купатися до Нілу. Крокодилів там не було. Професор Міхаловський ходив із нами, але ніколи не купався, – розповідав журналістам Стефан Якобельський. – Ми плавали і пірнали, а він сидів на старому човні і спостерігав. В якийсь момент ми зрозуміли, що він весь час рахував нас".
"Це були 54 роки гри в гігантські пазли", – сказав в ефірі Польського радіо 2015-го керівник польсько-єгипетської експедиції зі збереження храму жінки-фараона Хатшепсут Збігнєв Шафранський. Він разом із Казімєжем Міхаловським 1961 року почав досліджувати і реконструювати цю святиню
24 пляшки віскі програв Казімєжу Міхаловському 1957-го мер єгипетського міста Александрії, який заявив перед початком розкопок, що польський археолог нічого цінного не знайде. Дослідник виявив унікальний театр, який сьогодні є одним із головних туристичних об'єктів міста
"Люблю читати кримінальні романи. Наші археологічні дослідження нагадують роботу детектива, який на підставі дрібних фактів або знахідок відтворює картину злочину", –
розповідав археолог Казімєж Міхаловський на Польському радіо 1970 року
40 мільйонів доларів витратила ЮНЕСКО на кампанію порятунку храмів Абу-Сімбела в Нубії 1964-го. Казімєж Міхаловський упродовж 1961–1970 років був головою Міжнародного комітету експертів з порятунку комплексу. Всю храмову територію розрізали на блоки вагою до 30 т. Перевезли і зібрали на 65 метрів вище за ділянку, яку затопило водосховище
На лекції та семінари ходили з пістолетами
1901, 14 грудня – у Тернополі в сім'ї офіцера австрійської армії та державного службовця Маріана Станіслава Міхаловського і Казиміри Островської народився син Казімєж. Мали ще молодшого сина Маріана. Дід Еміль Міхаловський був депутатом Галицького крайового сейму і директором учительської чоловічої семінарії. В роки Першої світової війни – бурмістром Тернополя.
1910 – помирає батько. Казімєж вчиться у класичній гімназії в Тернополі. Після неї – у тамтешній школі курсантів піхоти Польської військової організації. У 1919–1920-х капралом польської армії бере участь у війні з радянською Росією. Вступає на філософський факультет Львівського університету.
"Дивно було бачити лекційні зали, в яких переважали люди у формі з різною зброєю, – писав Казімєж Міхаловський у щоденнику. – Старші досвідчені професори почувалися трохи некомфортно з молоддю, яка часто приходила на лекції та семінари з пістолетами у кобурах".
1921 – навчається у Віденському університеті. За пів року закінчуються гроші, повертається у Львів. 1924 – завершує навчання в тамтешньому вузі. Працює в ньому асистентом. 1926 року під науковим керівництвом історика Едмунда Булянди захищає докторську дисертацію і стає доцентом кафедри класичної археології.
1928 – бере участь в археологічних розкопках у Греції. 1930-го з матір'ю селиться у Варшаві. Стає доцентом Варшавського університету, створює кафедру археології. 1933 року отримує посаду надзвичайного професора.
1936 – разом із Французьким інститутом археології Сходу в Каїрі бере участь у розкопках міста Едфу на березі Нілу. Виявляє цінну кераміку й надгробні стели, які поклали початок колекції старожитностей Національного музею у Варшаві. У вересні 1939‑го нацисти арештовують як офіцера польської армії, відправляють у концтабір у Вольденбурзі.
1945 – одружується з художницею Христиною Банєвіч, яка родом із міста Вільно. Наступного року в них народжується син Ян, 1948‑го – донька Малгожата. Працює деканом гуманітарного факультету Варшавського університету, а з 1948-го – проректором.
1949 – організовує у Варшаві галерею античного мистецтва. Протягом 1956–1959-х керує експедицією в Криму, де спільно з радянськими археологами досліджує античне місто Мірмекій на березі Керченської протоки. 1957 року проводить відкриту лекцію в Національному музеї у Варшаві про мистецтво стародавнього Єгипту. Її слухають понад 5 тис. людей.
1959 – очолює розкопки у стародавньому місті Пальміра в Сирії. Там його експедиція знаходить скарб – 27 золотих монет, сережки, каблучки, підвіски та брошки. 1960-го в Каїрі відкриває та очолює Центр середземноморської археології Варшавського університету. Пропонують читати лекції в університеті Нью-Йорка та публічні лекції в музеї Метрополітен. Відмовляється.
1968 – в Долині царів у Єгипті натрапляє на невідому гробницю фараона Тутмоса III. 1972-го галерею при Національному музеї Варшави називають іменем Казімєжа Міхаловського. 1975 року бере участь у розкопках месопотамського міста Німруд в Іраку.
1981, 1 січня – Казімєж Міхаловський помирає у Варшаві, ховають у Брвінуві за 30 км.
7 
35413
Коментарі