Піаністку покликали доїти корів. У неї почалася істерика

3

Фото: джерело: landandlit.iweb.bsu.edu

"Я такий, як усі", – цей принцип узяли за основу життя близько 900 мешканців колонії-комуни Нова Гармонія в американському штаті Індіана. Її  заснував англійський підприємець Роберт Овен. 27 квітня 1825 року він урочисто виступив перед новоприбулими. Планував, що кожен житель цієї "держави в державі" сам обиратиме собі корисну для громади діяльність. За це мав отримувати місцеві гроші – один "білет" за годину праці. Тариф був однаковий для всіх професій.

"Я хочу познайомити світ із цілком новим устроєм суспільства, покласти край невігластву й егоїз­му, об'єднати людство й усунути причини для суперництва між людьми", – казав Овен. "Піддослідних" для експерименту назбирав у Шотландії, Англії та Сполучених Штатах. Фермерів і робітників привертав на свій бік публічними лекціями, інтелектуалів – публіцистикою.

"Гармонійна" система співжиття в комуні скоро дала тріщину. Більшість колоністів були люди з вищою освітою, не звиклі до фізичної праці. Бракувало теслярів, гончарів, мельників. Натомість повсюди з'являлися читальні, дискусійні клуби й театральні гуртки. "Увесь час проводимо у суперечках про абстрактні речі, – писала за рік, навесні 1826-го, New Harmony Gazette. – Уся наша енергія витрачається на порожні зусилля. Кожен переконує іншого, що він здатний вказати шлях до блаженства". Роберт Овен тим часом подорожував Європою з публічними лекціями.

Улітку того ж року виник перший скандал. У молодої піаністки почалася істерика посеред вечірнього концерту – її покликали доїти корів. Надалі жінка відмовилася братися до "брудної" роботи. Її підтримали інші музиканти. Нова Гармонія розлазилася по швах. Самоуправління колонії мусило добровільно-примусово розподіляти посади. Фермери скаржилися на "нероб, які не вміють і не хочуть нічого робити". У комуні розквітнув "чорний" ринок. Виникла майнова нерівність – дехто розбагатів на контрабанді, бо продаж продукції назовні приносив справжні гроші. Долари, за словами сучасника, "стали предметом культу" в комуністів-гармонійців.

Нова Гармонія розпалася на шість ворожих районів. Проект діяв до 1828 року. Роберт Овен визнав експеримент невдалим. Витратив на свою ідею близько 80% статку. Усе подальше життя марно шукав фінансування на чергове "місто Сонця". Помер 1858-го.

– Я випередив свій час, – сказав священикові перед смертю.

Містечко Нью-Гармоні на місці колишньої комуни в штаті Індіана існує досі. Там живуть понад 700 осіб.

23 квітня 1908 року Володимир Ленін (на фото праворуч) – лідер нелегальної на той час у Російській імперії більшовицької партії – грає в шахи з лікарем і філософом Олександром Богдановим на італійському курорті Капрі. Гостювали в письменника Максима Горького, який тут винаймав віллу. На знімку він позаду спостерігає за грою. Горький прожив на Капрі сім років, лікувався від туберкульозу.

Біографи більшовицького вождя Павло Московський і Віктор Семенов у виданій 1986-го книжці "Ленин в Италии, Чехословакии и Польше" так описують історію цього фото: "На Капри жил сын Марии Федоровны (Марія Андреєва, цивільна дружина Максима Горького. – "Країна") – Юра Желябужский. Он увлекался фотографией, и Алексей Максимович (Олексій Пєшков – справжнє ім'я Максима Горького. – "Країна") договорился с ним, что он сделает как можно больше снимков Владимира Ильича, но, по возможности, незаметно. Горький знал, что Владимир Ильич не любил фотографироваться. Юре удалось сделать несколько снимков во время игры в шахматы на веранде виллы "Блезус", но потом Владимир Ильич попросил убрать фотоаппарат подальше".

Сучасні дослідники твердять, що Ленін грав у шахи посередньо – на рівні третього дорослого розряду

25 квітня 1974-го у португальській столиці Лісабон розпочалася революція гвоздик. Ішов 48-й рік диктаторського режиму "Нової держави". Із 1932-го до 1970-го країною керував прем'єр Антоніу де Олівейра Салазар. По його смерті владу очолив Марселу Каетану. Португалією управляли згідно з ідеологією корпоративізму. Право обирати та обиратися до органів влади мали лідери професійних співтовариств – корпорацій, на зразок середньовічних цехів. Подібних поглядів на державний устрій дотримувався й головний ідеолог ОУН Микола Сцібор­ський (1898 – 1941) у своїй праці "Націократія".

Португалія, однак, посідала останнє місце в Західній Європі за рівнем економічного розвитку. Чашу невдоволення переповнила військова реформа. Вихідців із політичної еліти – "мілісіануш" – за два-три роки просували кар'єрними сходами до звання капітана. "Звичайні смертні" для цього мусили подолати набагато довший шлях. Вони й створили підпільну організацію "Рух капітанів", а згодом підбурили військові частини до повстання. Коли вийшли на вулиці Лісабона, громадяни на знак підтримки встромляли гвоздики в дула їхніх автоматів – звідси й назва перевороту. Владу в Португалії поміняли без жодного пострілу.

2007-го португальці визнали Салазара найвидатнішим співвіт­чизником усіх часів

21 квітня 1944 року француженкам надали право голосу на виборах. Постанову ухвалив Тимчасовий уряд на чолі з генералом Шарлем де Ґоллем. Уперше жінки нарівні з чоловіками проголосували на муніципальних виборах 29 квітня 1945-го. Подібний закон у країні просували від часів Великої французької революції 1789 року. Ініціативу щоразу зупиняв аргумент: навіщо жінкам голосувати, якщо вони оберуть те саме, що їхні чоловіки та священики?

23 квітня 215 року до н. е. у Римі відкрили храм богині краси Венери. Невдовзі він набув популярності серед повій. За традицією, у день відкриття дівчата та "вовчиці" – так у Стародавньому Римі називали куртизанок – молилися богині. Просили "зберегти вроду й популярність серед чоловіків", а також "почуття гумору і кмітливість". На знак вдячності залишали під ворітьми мирт, м'яту і трояндові пелюстки. Згодом 23 квітня давні римляни почали називати днем повій.

24 квітня 1929 року в Харкові, що був тоді столицею Української СРР, Народний комісаріат освіти розпорядився видавати випускникам вищих навчальних закладів дипломи лише після складання іспитів з української мови.

850 кілометрів завдовжки сягають полиці Бібліотеки Конгресу США – це приблизно дорівнює відстані між Києвом і Москвою. Там є близько 30 млн томів. Бібліотеку заснував 24 квітня 1800 року президент Джон Адамс. Надані ним $5 тис. – $95 700 на нинішні гроші – витратили на 740 книжок і три географічні карти Америки, надруковані у Лондоні. Усі вони згоріли 1814-го, коли англійці захопили Вашингтон та спалили його дощенту. Наступного року тоді вже екс-президент Томас Джефферсон продав Конгресові власну книгозбірню – найбільшу на американському континенті на той час. Однак і її довелося відновлювати після пожежі 1851-го

×