"Настав довгий морозний сезон. Комету в небі видно ясно. Це страшний знак, попередження небес про нещастя, які насилаються на країну, народ, монарха", – писав на Різдво 1664-го в щоденнику британський чиновник морського відомства 31-річний Семюель Піпс.
В Європі починається епідемія чуми. Перші спалахи фіксують в Амстердамі та Гамбурзі. Хворобу поширюють щури та блохи з кораблів, що прибувають із Китаю. Там недуга вирує вже кілька місяців. У Великій Британії всі судна ставлять на місячний карантин. Та заражені комахи потрапляють на берег.
У містечко Ім за 50 км від Лондона привозять імпортні тканини. Кравець Олександр Хедфілд і підмайстер Джордж Віккарс сушать сувої перед вогнищем. Не помічають, що гніздо бліх всередині. За тиждень, 17 вересня 1665-го, обидва чоловіки помирають. Протягом місяця гинуть 250 городян. Після тижня лихоманки й діареї у хворих з'являються гнійні запалені лімфовузли. Виживає десята частина недужих.
Чума швидко дістається Лондона. Стічні води з будинків люди виливають на вузькі вулички. Бруківка постійно слизька від сміття, гною та помиїв. Стоїть сморід.
"Як мало людей на вулицях! Та й ті сновигають, ніби вже попрощалися зі світом. Зайшов на біржу, там було людей 50. Мабуть, їх стане ще менше. Тому вирішив сьогодні сказати "Адьє" лондонським вулицям", – пише Семюель Піпс про початок епідемії у британській столиці.
Вважають, що хворобу переносять тварини. Влада наказує вбивати кішок і собак. За кожну тушку платять. Це сприяє епідемії, бо тварини знищують щурів, на яких живуть блохи – переносники бубонної чуми.
Оголошують карантин. Закривають виїзди та в'їзди. Король Карл II із сім'єю їде за місто. За ним – найбагатші містяни. Починаються перебої з постачанням продуктів і товарів першої необхідності.
Вільям Бокхерт з аптеки "Біле серце" намагається з'ясувати причину хвороби. Зігріває недужих, кладучи на груди цуценят мастифа, дає настоянку кмину, забороняє їсти рибу, фрукти й овочі. Вважає, що найкращим засобом лікування і профілактики буде херес.
"Візьміть кору ясена, жменю зелених волоських горіхів і дрібно порубайте, – виписує рецепт. – Потім жменю вербени і дрібку шафрану. Полийте оцтом і нехай усе кипить на малому вогні. Залийте у пляшку – і хай настоїться. Пити по дві ложки вранці та ввечері. Лежати в ліжку, тепло укрившись ковдрою".
Монети у крамницях зберігають у воді. Міська влада наймає більше лікарів та організовує службу поховання. Будинки жертв закривають на 40-денний карантин. На дверях червоною фарбою пишуть "Господи, помилуй". Чергують стражники.
Лондонців змушують обкурювати будинки перцем, ладаном, хмелем і тютюном. На площах безперервно палять багаття, щоб очистити повітря від інфекцій. Їздять підводи, з яких закликають виносити тіла покійників. Ховають за містом у спільних могилах. До епідемії в Лондоні за тиждень помирали до 300 людей, у жовтні 1665 року – понад 7 тис. Загалом чума забрала життя 100 тис. жителів столиці.
"Страхи й передчуття штовхали людей на погані вчинки, – зазначав письменник Даніель Дефо (1660–1731) у романі "Щоденник чумного року". – Багато стали бігати по чаклунах та астрологах. Усілякі шарлатани наймалися доглядати за хворими й морили їх голодом, напускали в приміщення чадного газу. Мерзенними способами наближали кончину своїх підопічних".
Епідемія чуми закінчилася за рік, після Великої лондонської пожежі. Та за чотири дні знищила всі заражені будинки в центрі міста.
18 матросів із двох сотень вижили після першої навколосвітньої подорожі. Вони вирушили з іспанського порту Санлукар-де-Баррамеда 20 вересня 1519-го. Це була експедиція із п'яти кораблів на чолі з португальським мореплавцем Фернаном Магелланом. Шукали східний шлях до Індії. Перетнули Атлантику, обігнули Південну Америку й дісталися Тихого океану, якому й дали назву. На острові Себу капітана й більшість екіпажу вбили тубільці. У трюмах єдиного вцілілого судна привезли в Європу золото і 26 т прянощів. Це принесло організаторам великі прибутки
"Героєм я не почувався. Що героїчного в тому, щоб кинутися рятувати людей, які тонуть, якщо ти найкращий у світі плавець", –
сказав вірменський спортсмен 23-річний Шаварш КАРАПЕТЯН після порятунку пасажирів тролейбуса, який упав із дамби в Єреванське озеро 16 вересня 1976-го. За 20 хвилин багаторазовий чемпіон світу з підводного плавання дістав із 10-метрової глибини 37 пасажирів із 92. Ще 26 врятувалися самотужки. Решта загинули. Карапетян пролежав у лікарні півтора місяця. Мав запалення легень і зараження крові. Відновити здоров'я не зміг і в професійних змаганнях більше участі не брав
15 вересня 1916 року в битві на річці Сомма у Франції англійці вперше в історії застосували танки. Тривала Перша світова війна, французи й англійці були союзниками. Їм протистояли німці. Проти них вивели 49 машин Mark 1, оснащених кулеметами. Їх назвали tank – з англійської "цистерна". Важили по 30 т. Екіпаж складався з восьми осіб. Німецькі солдати кидали зброю з криками "Диявол іде!" Втрати англійців у цій битві були у 20 разів менші, ніж зазвичай.
16 вересня 2000-го в Києві зник український журналіст 31-річний Георгій Ґонґадзе. Він очолював інтернет-видання "Українська правда". Публікував критичні матеріали про тодішнього президента Леоніда Кучму та його оточення. Зникнення пов'язали з цим. Безголове тіло знайшли 2 листопада в неглибокій ямі в лісі за 100 км від Києва. Слідство встановило, що вбивство скоїли міліціонери Микола Протасов, Олександр Попович та Віталій Костенко. 2008-го їх засудили на терміни до 13 років. Пізніше генерал-майору міліції Олексієві Пукачу дали довічне ув'язнення. Рідні вважали, що справжніх замовників вбивства не покарано. Через 16 років тіло Георгія поховали у дворі церкви Миколи Набережного на Подолі в Києві.
20 вересня 1946 року у французькому курортному місті Канни розпочався перший кінофестиваль. Мав стартувати 1939-го, але завадила Друга світова війна. У конкурсній програмі брали участь представники 18 країн. Показ влаштували в казино. Це була єдина вціліла будівля в місті. Навколо стояли руїни, які завісили великими афішами. Гранпрі дали фільму "Великий перелом" радянського режисера Фрідріха Ермлера.
4 
35413
Коментарі