"За останні три роки я незвичайно втомилася і ризикую померти, якщо не відійду від справ. Довго виконувала обов'язки, які ставили переді мною родина та держава. Тепер мені хочеться жити по‑іншому. Але, можливо, я виявлюся не готовою до цього. Сьогодні я жива, а завтра, можливо, моє життя скінчиться. Але кожна крапля моєї крові належить Індії", – каже в інтерв'ю прем'єр-міністр Індії 73-річна Індіра Ганді. Через півроку, 31 жовтня 1984-го її вбивають два працівники особистої служби безпеки.

Вона – єдина дочка першого прем'єр-міністра країни Джавахарлала Неру, представника однієї з найбагатших родин Індії та касти брахманів – жерців. Отримала освіту в Оксфорді у Великій Британії. З 22 років працювала прес-секретаркою батька і супроводжувала в закордонних поїздках. Після його смерті пішла в політику, очолила парламентську фракцію Індійського національного конгресу. Стала членом Національної ради оборони.

 

1966-го очолює уряд. Починає націоналізацію 14 найбільших банків. Підтримує розвиток важкої промисловості та сільського господарства. Там починають використовувати більше сучасної техніки. Індія вперше стає незалежною від імпорту продовольства.

Та її правління супроводжують конфлікти із сикхами – представниками релігійної общини, які проголошували рівність усіх людей перед Богом, незалежно від касти і соціального становища. В Індії їх понад 18 млн. Лідер Джарнаїл ­Сингх Бхиндранвале заявляє про створення незалежної самоврядної громади в штаті Пенджаб.

Індіра Ганді наказує брати штурмом центр сикхів – Золотий храм у місті Амрітсарі. Бхиндранвале та з півтисячі його спільників гинуть. Сикхи присягаються мститися Ганді, її сину та внукам.

Індіра посилює особисту охорону. У ній є двоє сикхів – 25-річний Беант Сингх і 22-річний Сатвант Сингх. Заколотники вербують їх. Переконують, що осквернення Золотого храму – великий гріх. Його не можна прощати, й Ганді має залишити цей світ.

У день убивства жінка довго добирає сукню для інтерв'ю з англійським письменником Пітером Устіновим. Вдягає шовкове сарі, але відмовляється від куленепробивного жилета.

– Він мене повнитиме на екрані, – відповідає на докори сина.

О 9:00 виходить у дворик, де чекає знімальна група. Вітається з охоронцями. У відповідь один із них дістає револьвер і тричі стріляє у живіт Індіри Ганді. Його спільник випускає з автомата чергу із 30 куль.

На постріли збігаються інші охоронці. Нападники складають зброю.

– Ми зробили те, що потрібно. Тепер ваша черга, – каже Беант.

Їх розстрілюють на місці. Беант помирає, а пораненого Сатванта доправляють у лікарню. Хірургам не вдається врятувати Індіру Ганді – вісім куль вражають життєво важливі органи.

Наступного дня про її смерть пишуть газети. "Вона пішла", – починає журналіст випуск новин на телебаченні. Усі заклади й установи закривають і оголошують триденний траур. У храмах моляться за Індіру Ганді.

Озброєні ножами й палицями індуїсти нападають на райони сикхів. За добу вбивають близько 3 тисяч осіб. Громлять потяги, що прямують до штату Пенджаб. На кінцеві станції прибувають вагони, заповнені мертвими й пораненими. Залізничний рух перекривають.

Уряд очолює син Індіри Ганді 40-річний Раджив. Закликає відмовитися від помсти: "Мати віддала життя за те, щоб індійці жили однією сім'єю. Не ганьбіть її пам'ять". Напруга спадає.

 

14 років будували Національний меморіал "Гора Рашмор" біля міста Кістоун у американському штаті Південна Дакота. Завершили роботу 31 жовтня 1941-го. Монумент складається з висічених із каменю 18-метрових облич президентів США Джорджа Вашингтона, Томаса Джефферсона, Теодора Рузвельта й Авраама Лінкольна. Ідея належить історику Доану Робінсону. Хотів привабити відвідувачів у цю віддалену місцевість. Президент і Конгрес США підтримали проект і виділили кошти. Над ним щодня працювали 400 шахтарів, скелелазів і скульпторів

"Усе місто розграбували. Те, що солдати не могли взяти з собою, стало здобиччю вогню. Він охопив усе навкруги. Фортецю знищили, а людей жорстоко повбивали. Одних садили на палі, інших вішали або четвертували", –

пише французький історик Жан Бенуа Шерер про напад московських військ на столицю Гетьманщини Батурин – нині Бахмацький район на Чернігівщині, 2 листопада 1708-го. Місто знищили за наказом російського царя Петра І, щоб помститися гетьману Іванові Мазепі за союз зі Швецією. У погромах загинули близько 12 тис. людей

31 жовтня 1512-го у Сікстинській капелі біля папського палацу у Ватикані відкрили фрески Мікеланджело (1475–1564), які зображали біблійний епізод "Створення світу". Храм звели 1481 року на замовлення Папи Сікста IV. На його честь і назвали. Стіни розписали італійські майстри П'єтро Перуджіно та Сандро Боттічеллі. Оздоблення 600 кв. м стелі доручили Мікеланджело. Він із помічниками працював чотири роки. Майже цілодобово, лише по кілька годин виділяючи для сну.

1 листопада 1894 року французький мікробіолог Еміль Ру (1853–1933) створив сироватку проти дифтерії – гострого інфекційного захворювання органів дихання. Від нього часто помирали діти. Еміль Ру дослідив кров тих, хто перехворів. Виявив антитоксин, що нейтралізував дифтерійну паличку. Виготовив сироватку. Її ввели хворій дитині – й та одужала. Дифтерія стала першим інфекційним захворюванням, з яким почали боротися вакцинацією.

3 листопада 1888-го в Лондоні знайшли 11-ту жертву маніяка Джека-Різника. Повія 25-річна Мері Келлі лежала з перерізаним горлом в орендованій кімнаті. Джек убивав переважно розпусних жінок. Позбавивши їх життя, нівечив тіла. Детективи припускали, що це божевільний м'ясник або хірург. Але встановити особу не змогли. Орудував із серпня 1888 року. Після Мері Келлі вбивства припинились.

×