– Давніше – і за Австрії, і за Польщі, і в повоєнні часи, – коли збиралося товариство, то вечірка не перетворювалась на банальне застілля, мета якого – побільше випити і з'їсти, – розповідає художник з Івано-Франківська Ігор Роп'яник, 58 років. – Це було веселе, цікаве проведення часу – з піснями, танцями, товариськими забавами, лотереями. На столі могла бути лише пляшка домашнього вина, трохи канапок, тістечок – і все. Стіл вважали другорядною справою. Головне – забава. Моя мама розповідала, що навіть за німців винаймали в однієї пані кімнату аж до ранку – щоб увечері не повертатися додому, адже комендантська година. Вмикали не дуже голосно грамофон і танцювали, жартували, співали.
Ігор Остапович зберігає вдома популярну тоді забаву – "флірти". Імовірно, виготовлені в міжвоєнні роки. Це набір з 32 карток. На кожній – по два десятки запитань, відповідей, висловів чи жартів на різні теми. Учасникам роздавали по кілька карток. Правила гри: передаєш картку будь-кому з товариства й називаєш номер. У відповідь отримуєш іншу картку, на якій є відповідь на твоє запитання чи твердження.
– Суть забави в тому, щоби привернути до себе увагу дівчини чи хлопця, освідчитися, пофліртувати, натякнути або й покепкувати з декого, – каже Ігор Роп'яник. – Наприклад, дівчина отримала: "Ти обіцяла мені поцілуя". На що хлопець міг дістати від неї відповідь: "Не для пса кубаса". Або ж обнадійливе: "У четвер". А хтось міг отримати жартівливе: "Чи всі зуби твої? А волосся?", "Будеш гідним сандалом для жінки", "Хто не знав би тебе, міг би в тобі залюбитися", "Дразниш мене своїми мінами". Але найприємнішими і найбільш очікуваними для дівчини були ось такі зізнання: "Навіть під час сну мрію о тобі", "Ти мене вчарувала", "Ти є конвалія, біла, тиха, несміла", "Уста твої гідні уціловання".
Цими "фліртами" розважалися не лише мої дідусі-бабусі, батьки, а й ми з друзями. А згодом і мої діти в колі свого товариства – вже на початку 2000-х.
4 
35413
Коментарі