"Мої динамітні заводи швидше покладуть край війні, ніж усі ваші мирні конгреси! У той день, коли дві армії зможуть знищити один одного протягом кількох секунд, охоплені жахом цивілізовані нації розпустять війська", – заявив під час виступу на міжнародному конгресі пацифістів 1892 року у швейцарському Берні Альфред Нобель (1833–1896).

Він родом зі Стокгольма, із сім'ї підприємця Еммануїла та домогосподарки Андрієтти. У пошуках кращого місця для бізнесу родина переїжджає до Петербурга в Росію. Еммануїл Нобель виробляє зброю. Коли Альфреду виповнюється 17 років, відправляє його за кордон вивчати хімію. Той працює в Парижі в лабораторії професора Теофіла Пелюза. Разом із ним навчається італієць Асканіо Собреро. Він створює вибухову речовину – нітрогліцерин. Нобеля винахід зацікавив. Після повернення в Росію шукає йому практичне застосування.

– Речі, якими я займаюся, жахливі, – каже рідним. – Але вони такі цікаві, так досконалі технічно, що стають подвійно привабливими.

 

Через експерименти Альфреда на батьковій фабриці стається вибух. Гинуть четверо працівників та Еміль – молодший брат Альфреда. Той не припиняє працювати над створенням вибухівки.

19 жовтня 1867 року отримує патент на виготовлення динаміту. Спочатку називає речовину "вибуховий порошок Нобеля". Пізніше заміняє грецьким словом – "динаміт", що означає "сила". Він зручніший від нітрогліцерину чи пороху, які небезпечно транспортувати.

Відкриття приносить Альфреду Нобелю всесвітню славу і фінансове благополуччя. Відкриває понад 90 фабрик по світу. Спочатку динаміт використовують лише з промисловості – для підриву шахт, будівництва доріг і знесення старих будівель. Пізніше ним зацікавлюються військові.

Газети називають Нобеля "мільйонером на крові", "торговцем вибуховою смертю", "динамітним королем". Друзі відмовляються спілкуватися з ним. Вважають, що "продав душу дияволу". Не має ні дружини, ні дітей. Стає самітником – місяцями не виходить із лабораторії. Часто скаржиться на біль у серці. Лікарі приписують йому нітрогліцерин – для розширення судин.

"Хіба не іронія долі, – пише знайомому. – Мені прописали нітрогліцерин! Лікарі називають його трінітріном, щоб не відлякати фармацевтів і пацієнтів".

Альфред Нобель помирає 10 грудня 1896 року від крововиливу в мозок на своїй віллі в Сан-Ремо в Італії. Похований у Стокгольмі. Більшість спадку заповів на заснування щорічної нагороди для дослідників. Фонд Нобелівської премії становить 31 млн крон – близько $250 млн за нинішнім курсом. Щорічний прибуток від цієї суми ділиться на п'ять рівних частин. Їх дають тим, хто в попередній рік приніс найбільшу користь людству в галузі фізики, хімії, медицини, літератури і боротьбі за мир на планеті.

 

16 жовтня 1793-го на гільйотині відрубали голову королеві Франції 37-річній Марії Антуанетті. Вона походила з австрійської династії Габсбургів. Попросила брата – імператора Священної римської імперії німецької нації Леопольда ІІ допомогти вгамувати революцію у Франції. Дізнавшись про це, люди захопили королівський палац і вбили короля Людовіка XVI. Його дружину судили. Визнали винною у зв'язках із ворогами країни і зраді державних інтересів.

17 жовтня 1888 року біля села Бірки – тепер Зміївський район на Харківщині – перекинувся потяг російського імператора Олександра ІІІ. Він із сім'єю повертався з Севастополя до Петербурга. Паротяг зійшов із рейок через перевищення швидкості. Оточення царя знало про його любов до швидкої їзди і хотіло вислужитись. Потяг їхав зі швидкістю 68 км/год. – удвічі більше дозволеного. Загинув 21 чоловік. Ніхто з імператорської родини не постраждав. Назвали це чудом і звели на тому місці церкву.

18 жовтня 1994-го Верховна Рада України проголосувала за скасування заборони Комуністичної партії. Її діяльність спочатку призупинив, а потім заборонив парламент 1991-го. Спеціальна комісія розбиралася з причетністю комуністів до перевороту в СРСР. Через два роки Компартія України була заново створена на з'їзді в Донецьку. На перших парламентських виборах 1994-го за її участю отримала 85 із 450 мандатів.

66 уболівальників футбольного клубу "Спартак" загинули 20 жовтня 1982 року на Центральному стадіоні ім. Леніна в Москві – тепер стадіон "Лужники". За кілька хвилин до закінчення матчу 1/16 розіграшу Кубка УЄФА з нідерландським клубом "Хаарлем" глядачі почали залишати трибуни. На виходах утворилася тиснява. Офіційну інформацію про кількість жертв оприлюднили через сім років. Більшість були підлітками

 

×