Лікар-тренер збірної з фігурного катання 38-річний Ярослав Миць каже, що спортсмени частіше за інших звертаються до лікарів.

— Є травми, які майже ніколи не трапляються у звичайних людей. Приміром, розсічення м'язів лезом ковзана. Або розтяжки пахових м'язів у гімнастів. Мені часто доводиться видаляти гігроми — жировики на стопах фігуристів. Вони змушені по кілька років носити одні й ті ж ковзани, щоб нога звикла. Через це ступні викривлюються, наростають жировики.

Найтравматичніші види спорту командні — футбол, регбі, хокей. Гравці часто ламають ноги, отримують забої. Боксери після кількох років тренувань отримують струси мозку. Це погіршує пам'ять, в людини знижується слух, дзвенить у вухах. На схилі літ може розвинутися хвороба Паркінсона. При цій недузі порушується координація рухів, тремтять руки. Ходити важко, хворий перестає тримати рівновагу.

Важкоатлети пошкоджують хребет, мають хворі колінні суглоби. 95% із них скаржаться на болі в попереку, в багатьох викривлений хребет. У професійних плавців болять м'язи спини. Волосся стає ламким через те, що носять гумові шапочки. Часто застуджуються, бо не до кінця висушують волосся після тренувань.

— Бич футболістів — захворювання колін, — додає Ярослав Линько, лікар футбольного клубу "Динамо". — Чимало кому в старості доводиться замінювати суглоби. По закінченні спортивної кар'єри важливо поступово зменшувати навантаження. Якщо різко покинути тренування, людина набирає вагу, починає боліти серце. Футболісту Володимирові Мунтяну я зробив кілька операцій на колінах. Він підтримує себе у гарній формі, тому почувається добре.

×