— Одна жінка постійно перевіряла, чи виключила праску, плиту. На роботі — чи закрила сейф. Це їй не заважало жити, доки не народила, — розповідає столична психотерапевт Марія Дьяконова. — Перед пологами у неї вдома труїли тарганів. Боялася, що отрута десь залишилася, через руки передасться дитині, і та помре.
Породілля не могла вийти з ванної — такий сильний був страх убити малюка.
— Милася в душі по 5 годин, доки немовля кричало від голоду. Прийшла до мене, коли малечі було три місяці. Це післяпологовий психоз. Таке буває в двох зі 100 жінок. Здебільшого у тих, що мав психічні розлади. Спершу психіатри мають послабити хворобу сильними препаратами. Тоді жінку можна в чомусь переконувати. Ми працювали з нею дев'ять місяців. Їй полегшало, але не дуже.
Депресію після пологів мають вісім із 10 жінок, бо психіка не витримує гормонального сплеску і відповідальності за дитину. Риси характеру загострюються.
— Найлегшу форму ми називаємо бебі-блюз, — говорить психотерапевт. — Буває у тих, що народили вперше. Скільки би жінка не готувалася, не уявляє, що її чекає. Весь світ перевертається. Стрес від народження дитини — як від утрати близької людини. До пологів усі оберігали вагітну. Народила — і про неї забувають, уся увага на немовля. Мати очікувала якогось неймовірного щастя, а отримала купу обов'язків. Недосипає, втомлюється. Тому злиться і розчаровується. За два тижні це минає.
Психотерапевт радить родичам розвантажити жінку, аби не тривожилася, що не може впоратися.
— Прибирання та супи зачекають. За два тижні складе свій графік.
Якщо пригніченість триває довше місяця і що не день загострюється — то вже депресія. Така буває у кожної п'ятої. Може початися будь-коли, доки дитині не виповниться 2 роки.
— Жінка не спить, не їсть, мовчки лежить у ліжку. На крики дитини не реагує. Часто панікує. Задихається, серце колотиться. Їй здається, що вона нещасна, нікчемна мати. Жалкує, що не зробила кар'єру. Як питаєш, що турбує, відповідає: "Не знаю, станеться щось погане". Боїться за дитину.
Матерям, що годують, не можна пити антидепресанти. Марія Дьяконова проводить для таких сеанси гіпнозу.
— Діють як заспокійливе. Після того жінки почуваються, ніби гуляли на природі. Навіюю їм: "Тепер ти впевнена, що все буде нормально, дитина буде здорова". Багато мам думають: "Візьму дитину на руки, і вона впаде". Замінюю цю думку фактом: "Таке буває дуже рідко. Зі мною не трапиться". Трьох-чотирьох сеансів зазвичай вистачає.
Чоловіки рідко вважають депресію дружини чимось серйозним.
— Думають, це вигадки. До терапії їх запрошую, коли пацієнтка боїться, що чоловік її кине. Але допомоги від них мало — аби не заважали. Більше від мам та сестер. Ті можуть зрозуміти, підтримати. Сидять із дитиною, беруть на себе хатню роботу.
4 
35413
Коментарі