П"ятнадцять років тому в киянина Михайла Вертушкова, 62 роки, виявили туберкульоз із розпадом легень. Чоловік зайнявся нетрадиційним лікуванням.

— Хворобу я заробив у Чорнобилі, — розповідає Михайло Григорович. Моложавий, міцної статури чоловік 30 років працював військовим. — Тричі їздив туди — в 1986 та 1987 роках.

Це була друга небезпечна доза радіації. Першу отримав підлітком, у Киштимі (Челябінська обл., Росія). За 2 км від їхнього будинку працював завод "Маяк". Там із плутонію зробили першу в СРСР ядерну бомбу. 1957-го, коли Вертушкову було 13 років, на заводі сталася аварія. 20 км довкола  все було уражено. Чоловік каже, це була перша ядерна аварія в СРСР, але про неї знали одиниці.

— 1992 року я почав задихатися, три слова скажу і втягую ротом повітря, бо його не вистачає. У грудях боліло. Зробили флюорографію й рентген. А там легені, як тюлева занавіска.

Спочатку медики поставили діагноз: туберкульоз із розпадом легень. Лікували за традиційною схемою: дієта, таблетки. Минуло п"ять місяців, а жодного результату. Вертушкова направили перевіритися до Пульмоноцентру АМНУ й Інституту фтизіатрії та пульмонології ім. Яновського.

— Я пройшов огляд у чотирьох лікарів. До кожного окремо ходив на прийом. Усі вони поставили різні діагнози: гістоцитоз Х (руйнування легень), саркоїдоз (запалення), силікоз (легенева тканина заміняється сполучною), мікоз (грибок). Чому розпадаються легені, медики так і не змогли пояснити. Мій лікар у військовому госпіталі сказав: найімовірніше, у мене гістоцитоз Х.

Чоловік мав приймати 20 пігулок на день: 4 гормональні та 16 для підтримки серця й кісткової системи. Бо гормони вимивають калій і кальцій з організму.

— Якось порахував, що вже випив 20 тисяч таблеток, — хитає головою Михайло Григорович. — Не знаю, як би мій організм то все витримав, якби я не підтримував його народними способами.

Легені були, як тюлева занавіска

За 15 років Вертушков спробував 17 різних методів лікування. Починав із чистки організму за Болотовим: весною пив настоянку з чистотілу, а восени з каштанів та кропиви. Для очищення їв голубу глину. Спробував дихальну гімнастику за Бутейком (поверхневе дихання очищає організм від шлаків та холестерину), за Стрельником (людина оздоровлюється, бо вдихає повітря з пониженим вмістом кисню) та з апаратом Фролова (видих через воду. Її опір спонукає клітини до самовідновлення).

— Щоб хімія не засідала в організмі, рятувався соками: морквяно-яблучно-буряковий для печінки, морквяно-яблучно-огірковий для нирок, а гарбузово-яблучний для серця. Та кримським цілющим морським і гірським повітрям.

Пробував і китайську акупунктуру. Тер долоні, доки вони не ставали гарячі, та прикладав до точок, які відповідають за легені — на грудях та вухах. Пізніше перейшов на аплікатори Ляпко: гумові килимки, валики, ромашки з голочками, покритими сріблом, міддю, нікелем чи цинком.

— Повністю відмовитися від таблеток зміг 2001-го. За рік до того почав виконувати вправи ендогенного дихання (дихати животом, а не грудьми). Воно допомагає виробити внутрішній кисень, який вимиває з крові шлаки. Відтоді вже не вживаю таблеток.

Зараз Вертушков очищає організм водними витяжками з лопуха та подорожника. Їх розробила доктор хімічних наук зі столичного Національного медуніверситету ім. Богомольця Ніна Максютіна. А також п"є пектин — природний абсорбент, що вбирає важкі метали (свинець, цинк, хром) та радіонукліди.

— Лікар із військового шпиталю каже, що мої легені потихеньку починають відновлюватися. Звичайно, спайки на місці запальних процесів нікуди не зникнуть, але це вже не тюль. Про задишку і біль — давно забув. Ще й помолодів завдяки народній медицині.

×