У 4-річного Артема Музиченка з Києва — синдром Дауна. Це вроджене порушення розвитку, що виникає через зайву 47-му хромосому. Восени хлопчик пішов у столичний садочок N662 до групи, де звичайні діти та ті, що потребують особливого нагляду, займаються разом.

Минулої середи батьки привели у групу лише двох діток. Артем і Поліна малюють долонями сонечко на аркушику паперу. Корекційний педагог Ольга Скорик, 28 років, намазує хлопчикові долоню жовтою фарбою і притискає до паперу. Поліна все робить сама.

— У сонечка променів багато, а у нашого? Давайте ще доробимо. Тепер гарно, — показує дітям малюнок і каже, що треба помити руки.

Артем і Поліна наввипередки біжать до умивальника. Педагог іде за ними, щоб відкрити кран.

— Я не відчуваю, що Артем складна дитина, — розповідає вихователь цієї групи Наталія Педенко, 33 роки. — Він усе розуміє, що попросиш — зробить. Йому просто потрібно більше уваги і часу на це. Тому з ним постійно поруч корекційний педагог. Вона повторює завдання і показує, як треба робити.

Каже, дітки з синдромом Дауна дуже відкриті. Вони люблять гратися, виконувати вправи під музику, але швидко втомлюються. Їм треба більше часу на відпочинок.

Артем бере з полички іграшку і тягне Наталію Анатоліївну гратися. Разом із ним підходить Ольга Скорик.

— За фізичним розвитком Артем на рівні з однолітками, а от за мовним — відстає, — каже Ольга Семенівна. — Він усі слова розуміє, але говорить, як однорічна дитина. Через недугу — малорухомий артикуляційний апарат і великий язик. Щоб навчити правильно вимовляти звуки, з ним працюватиме логопед.

Скорик каже, що у садочку є четверо особливих дітей — по двоє у двох групах. Вони тягнуться за іншими. А ті вчаться приймати таких діток у колектив.

Вихователі кажуть, що з Артемом неважко, він прийшов підготований. Із ним займається мама. До того ж протягом року він ходив до Центру ранньої допомоги дітям при журналі "Світ сім"ї".

— Ми приймаємо діток після року, — пояснює Валерія Кукса, 32 роки, директор центру. — Коли вже є точний діагноз і можна визначити, яка допомога дитині потрібна.

На перший курс діти та батьки ходять разом, раз на тиждень. Дитина звикає до садочка, вчиться відгукуватися на своє ім"я та набуває деяких навичок самообслуговування: мити руки, ходити в туалет, їсти. Усі заняття проводять в ігровій формі, з музикою. Окремо працює логопед — для розвитку мови та емоційної сфери.

— Хороші результати дає пісочна терапія. Дитина робить свій світ із піску та дрібних іграшок, — розповідає Валерія. — У нас займається 4-річний Дамір. Я його тільки так змогла зацікавити. До цього він ходив до садочку для розумово відсталих дітей. І майже весь час сидів під батареєю. Пісочна терапія розвиває й моторику рук.

З 2,5 року діти переходять до міні-садочка. Кілька разів на тиждень по півдня бувають без батьків. На заняттях вони ліплять, роблять аплікації, картини. А також розвивають увагу, пам"ять, мислення, мову.

Валерія шукає школи, які погодяться на інтегровані класи, де особливі дітки вчитимуться разом з іншими.

— У Європі, вже і в Москві, діти з синдромом Дауна виростають, поступають в інститут і отримують фах. Працюють і заробляють на життя. І у нас так має бути.

— Центр ранньої допомоги дітям із затримкою психічного розвитку, розладами мови, синдромом Дауна, аутистів на вул. Північній, 42. Тел.: (044) 501 03 96, 8 (050) 684 00 38.

— Дитсадок N662 на вул. Героїв Дніпра, 55. Тел.: (044) 411 32 75.

— Дитсадок N291 на вул. Прирічній, 29. Тел.: (044) 411 13 42.

З особливою дитиною треба багато говорити

Мама Артема 32-річна Оксана Музиченко більшість ігор для розвитку сина вигадувала сама.
Оксана, висока жінка у довгій кремовій спідниці та кофейній куртці радить багато говорити з дитиною, сидячи поруч. Щоб малюк бачив губи і розумів, що це говорять до нього.
— Навіть якщо зразу нема результату — не опускайте рук. Розвиток дітей іде хвилеподібно. Головне — не зупинятися.
Розповідає, що квартири мам, чиї діти мають синдром Дауна, завалені іграми, пазлами, іграшками, конструкторами.
— Нашим дітям потрібно розвивати моторику рук. Бо через недугу м"язи у них ослаблені. Найкраще підходять ігри з дрібними предметами або сипучими речовинами. Артемка найбільше любить квасолю.
Оксана дає йому дві кружки і чайну ложку. Хлопчик пересипає ложкою бобові з однієї кружки у іншу. Жінка нещодавно прочитала, що така вправа розвиває зап"ясток.
— Ще ми любимо малювати на крупі, насипаній тонким шаром на дно коробки, робити з неї гірку, розбирати різні сорти макаронів.
Для розвитку пам"яті Оксана Музиченко радить вивчати з дитиною назви речей і продуктів. А потім просити принести потрібну річ. Завдання можна ускладнювати, називаючи кількість предметів.
— Із мовою важче, — хитає головою жінка. — До трьох років Артемка ніби боявся говорити. А потім, під час гри, сказав слово "дай" і почав почуватися впевненіше.
Оксана Музиченко каже, що їхня донька теж допомагає. Артем тягнеться за нею. 2-річна Настя розвивається вдвічі швидше.

×