Надмірна дитяча рухливість і нестриманість можуть бути ознаками синдрому дефіциту уваги. Такі діти непосидючі й неуважні.
— Синдром виникає при нервово-психічних порушеннях у дитини через генетичні вади, ураження кори мозку плоду немовляти в перший місяць життя або під час вагітності жінки, — пояснює Людмила Кирилова, 59 років, керівник відділення дитячої психоневрології Інституту педіатрії, акушерства та гінекології у Києві. — За даними закордонних учених, хворіє майже 10 відсотків малюків. В Україні, на жаль, дослідження поки не проводили.
Вона радить майбутнім мамам не нервувати і не слухати гучної музики.
— Особливо ризикують захворіти шестирічки, — веде лікар. — Не дарма йти в школу в шість років неврологи не радять, дитина ще не готова. Для неї висидіти спокійно десять хвилин — це норма. А треба цілий урок. Якщо ж школяр ще надміру активний, йому стає нецікаво. Він може встати, розкидати речі. Посадити його на місце майже неможливо.
Єдиний спосіб зупинити дитину — переключити її увагу на інше. Вказувати на погану поведінку або карати не можна.
— На добро діти відповідають подвійним добром, а на зло в десять разів більшим. Зайве також "накручувати" обстановку. У садку чи школі треба пояснити вчителям і вихователям, що дитина особлива. Їй треба трохи більше свободи.
У школі дітей із синдромом дефіциту уваги та гіперактивністю називають вискочками. Не дослухавши вчителя, вони викрикують відповідь.
Ознаки хвороби видно з трьох років
— Це через поспішне мислення, — пояснює Людмила Григорівна. — Дитина думає, що все схопила, а потім поспіхом неправильно вирішує завдання. Для неї головне — висловитися. Часто це закінчується тим, що діти не засвоюють знань.
Аби не допустити проблем у школі й подальшому житті, таких дітей потрібно лікувати. Медики кажуть, перші ознаки хвороби видно з трьох років. Тоді ж потрібно відвідати невропатолога. Їм назначають психологічну корекцію, яку роблять батьки, та ліки.
— У нас назначають медикаментозне лікування вже з трьох років, а в Росії — з п"яти. Уже за півроку-рік діти стають спокійнішими, краще концентруються, — каже Людмила Кирилова. — Найстарші мої пацієнти вже закінчили інститути. Їх двадцятеро. Без лікування вони б цього не змогли добитися.
Якщо недугу запустити, діти можуть стати соціально некерованими.
— Батькам я б радила перейняти спосіб виховання в японців. Вони передають дітям повагу до себе з молоком матері. Ставляться до них як до маленьких імператорів, — каже лікар.
4 
35413
Коментарі