Дітей з вадами розвитку не треба ізолювати від людей

Кандидат психологічних наук Ірина Мартиненко радить віддавати дітей із вадами розвитку на навчання до спеціалізованих закладів. Там їм допоможуть отримати спеціальність — Автор: фото: Олександра СУБОТІНА

Дітям з вадами розвитку можна допомогти. Якщо батьки не соромитимуться малюка. Так вважає 29-річна Ірина Мартиненко, кандидат психологічних наук столичного педуніверситету ім. М. Драгоманова.

— Один з яскравих прикладів у моїй практиці — киянин Данило. Хлопчикові нині 14 років, — розповідає Мартиненко. — Діагноз олігофренія йому поставили в чотири. Це розумова відсталість легкого ступеня. Батькам порадили спеціальний садочок на Лісовій.

Однак дитину залишили вдома. Від Севастопольської площі, де живе родина, до Лісової їхати далеко. А ще батькам не сподобалося, що в садочку всі дітки з вадами. Вони спробували віддати сина до звичайного дитсадка. Хлопчика прийняли на випробувальний термін, але не взяли. Він не міг про себе подбати: ані одягнутися, ані в туалет сходити, ані поїсти.

— Я проти таких випробувань для дитини, — зауважує Ірина Володимирівна. — Це її травмує. У спеціалізованому садочку фахівці вміють працювати з проблемними дітками, вони знають, як навчати.

Данила батьки залишили вдома. Мама народили другу дитину й у декретній відпустці наглядала за обома.

— Та проблема знову загострилася, коли хлопчикові виповнилося вісім років, — веде далі Мартиненко. — Жінка пішла на роботу. Хлопчика спробували віддати до звичайної школи. Та він не вмів спілкуватися з дітьми, вчителями, тому не взяли й туди.

На той час у Києві відкрилася Школа надомного навчання "Надія", для дітей із вадами розвитку. Данила записали на індивідуальну програму.

— Учителі приходять до нього додому, — розказує логопед. — Хоч хлопчик може нормально рухатися. І краще було б, якби Данило їздив до школи. Тим паче вона розташована неподалік Севастопольської площі. Однак батьки не хочуть, бояться, що люди дізнаються про недугу сина. Тому подають його навчання вдома як свою примху.

Ірина проти такої ізоляції. Пояснює, якби хлопцеві дали можливість розвиватися, до закінчення школи він мав би фах. І міг би забезпечувати себе.

— Таким діткам дають більше уроків трудового навчання, щоб вони оволоділи навиками, приміром швейної справи. Адже вони не можуть вступити у вуз. А інвалідної пенсії не вистачає на життя, — зазначає Ірина Мартиненко.