— Думав зекономити, а вийшло, як завжди, — каже 60-річний Олександр Савченко з райцентру Погребище Вінницької області. — Зробив паркан із соснових дощок, усе міцно скріпив, зафрезував, обшліфував. У перший тиждень усі сусіди заздрили. За три роки паркан почорнів, ще за рік геть струх, похилився.

Чоловік вкопав соснові бруски перерізом 10×10 см у землю, нижню частину попередньо вкрив сумішшю спрацьованої моторної оливи і воску. До них прикріпив поперечини з соснового бруса перерізом 6×4 см. На них набив соснові штахети. Зовні все покрив лаком.

— Наступного року лак облущився, довелося перелаковувати, вид уже не той, — продовжує Савченко. — А як прогнили стовпи, махнув рукою. Роблю новий, доки ще є здоров'я. На стовпи бетоную металеві труби, поперечини роб­лю із профільної труби. Причеплю профнастил, як усі.

Дерев'яний паркан служитиме довго і не втратить привабливості, якщо його зробити за технологією, говорить будівельник 45-річний Василь Стефанюк із міста Свалява на Закарпатті.

— Є чотири основні моменти, — каже Стефанюк. — Це стовпи, поперечини, самі штахети і найважливіше — захист від сонця й води.

Дерев'яні стовпи в землі не служать довго. Як не захищай — гниють у місці дотику із ґрунтом.

— М'які породи дерева не годяться взагалі, — розповідає Василь Стефанюк. — Якщо вже і брати, то тільки з дуба, бука чи ясена. Їх треба двічі-тричі просочити оліфою, заливати в бетон, до якого теж додавати гідрофобні присадки, щоб не натягував вологи. І навіть такі стовпи не служитимуть понад 10 років. Раджу не економити, а поставити з бетону чи забетонувати металеві труби. Раз і назавжди.

Між стовпами кріплять поперечини.

— У нас на Закарпатті дерева вдосталь, але ми все одно беремо на поперечини профільні металеві труби, — додає Стефанюк. — То — вічне. Будь-яка деревина про­гнеться під вагою штахет.

На поперечини кріпить штахети. Найкращі — завшир­шки 10–12 см і завтовшки 2 см.

— Дуб чи ясен прослужать довше, але вони дорогі й важкі. Всі беруть сосну. Вона служить не менше, тільки якщо її правильно обробити пропиткою. Будьте готові, що це коштує половину вартості штахет, але без неї не можна. Як профнастил чи металочерепиця — товщина металу всього 0,4 міліметра, а завдяки оцинковці й фарбі служать півстоліття.

Штахети радить зашліфувати, за можливості — простругати на станку з обох боків. Так менше натягуватимуть пропитки.

— Раніше був один виробник, зараз їх багато. Всі практично однакові. Перед просочуванням раджу вкрити звичайною акриловою антигрибковою ґрунтовкою для стін. Коштує 100 гривень за відро, а економить тисячі. Як просохне, вкрити штахети пропиткою на водній основі. Бувають безбарвні й кольорові. Вона не вкриває суцільним шаром, як фарба, а просочує верхні шари деревини, не замальовуючи структуру. Деревина дихає, а воду не натягує.

Водовідштовхувальні суміші для деревини втрачають захисні властивості за два-три роки.

— Навіть найдорожчі пропитки мають термін експлуатації, — каже Василь Стефанюк. — Не сподівайтеся, що помальований один раз паркан не почорніє за три-чотири роки. Краще що два роки освіжати деревину пропиткою, можна найдешевшою. Вона не нашаровується, як старі алкідні чи емалеві фарби. Паркан виглядатиме як новий років 20.

×