Любителі кави віддають перевагу туркам з алюмінію або міді. Ці метали добре проводять тепло. Тому вода у джезві, так ще називають цю посудину, закипає швидко.
41-річний киянин Максим Жук варить каву у півлітровій алюмінієвій турці. Їй понад 40 років. Привезла посудину родині Жуків бабуся по материній лінії Катерина Іванівна. Вона жила в Єревані, а в Києві тоді хороші джезви були дефіцитом.
Тепер турки роблять з іржостійкої сталі. Сам матеріал дешевший, тепло теж проводить швидко. Хоч вода в них нагрівається й довше.
Каву Жуки варять на газу. Кажуть, по-східному — на піску — буде довше. Турку занурюють у пісок, який і нагріває посудину з кавою.
— Крім цієї, в нас є невелика з мельхіору, на 200 мілілітрів, — розповідає Максим. — Їй узагалі близько 70 років. Але кави в ній можна зварити лише на два невеликі горнята. Тому користуємося нею рідко.
У турці має бути срібло
Турки з міді чи алюмінію у столиці можна знайти хіба на Андріївському узвозі, де торгують антикварними речами. За стару мідну джезву на 200 мл просять 120 грн. Продавець каже, що вона повністю з міді і зроблена на початку минулого сторіччя. Поряд по 80 грн продають новіші. Зовні вони мідні, а всередині — срібне напилення.
— Усередині турки має бути срібло або нержавіюча сталь, — пояснює сивобородий продавець з Андріївського. Йому на вигляд років 70. — Мідь при нагріванні окисляється, тому кава, зварена в такому посуді, шкідлива для здоров"я.
Неподалік торгують сучасними керамічними наборами для кави. 100-мілілітрова турка і два маленьких горнятка, як для еспресо, коштують 50 грн. Продавець розповідає, що сама турка з обпаленої кераміки. У ній можна варити каву на газовій плиті. Тільки треба поставити на розсікач — тоді керамічна посудина не трісне. Після того як її знімають з вогню, вода ще кипить упродовж хвилини. Тому смак напою відрізнятиметься від приготованого в металевій джезві.
У крамницях продають турки з іржостійкого металу, покриті хромом. Найдешевша на 200 мл польського виробництва коштує 23 грн. Такого ж об"єму джезва фірми "Берґофф" — на 20 грн дорожча.
У магазині "Сервіро" на третьому поверсі універмагу "Україна" продають турки німецької фірми "WMF". Їх роблять із хроморгану — сплаву хрому і нікелю. Джезва цієї фірми на 200 мл коштує 140 грн.
— Такий матеріал з часом не втрачає блиску, як це буває із нержавіючим металом, — зауважує Світлана Ступало, 45 років, продавчиня "Сервіро".— Металеві ручки цієї турки практично не нагріваються, тому в ній немає пластикового держака.
— Повністю мідний посуд вважають шкідливим для здоров"я,— каже Ольга Голінько, 55 років, завідувач лабораторії гігієнічної експертизи Інституту екогігієни й токсикології ім. Л.М. Медведя. — Мідь дуже тягучий метал, при нагріванні вона вступає в реакцію з водою, окисляється. Тому раніше всередині мідних посудин робили срібне напилення.
Нині мідний посуд практично не використовують. Турки для кави роблять із харчової іржостійкої сталі. Цей матеріал не шкодить здоров"ю. Щоб джезва не тьмяніла, нержавійку покривають хромом.
— Буває, зверху на турку напилюють мідь, аби краще проходило тепло, — каже Ольга Миколаївна. — Джезва виглядає як старовинна, але внутрішня частина, в якій готується напій, все одно зі сталі.
Каву по-італійськи варять у джезві гейзерного типу
У 90-ті роки в нас почали заварювати каву еспресо, як це роблять в Італії. Такий напій готують у кавоварках гейзерного типу. Джезва зроблена з двох частин. Знизу заливають воду, а каву засипають зверху. Вода нагрівається й піднімається вже як пара. Напій виходить запареним.
43-річний киянин Олександр Мельник їздив до Італії. Йому сподобався смак італійського еспресо. Джезву для еспресо купив у Києві за 40 грн.
— Смак такої кави відрізняється від тієї, що роблять у традиційній турці, — розповідає Олександр. — Та й напій не виливається на плиту, як бува у відкритій турці.
У столичних магазинах джезва для еспресо коштує 50–90 грн. На базарі можна купити за 30 грн.
2 
35413
Коментарі
1