У селі Погреби Глобинського району на Полтавщині було чотири майстри, які вміли крити дах очеретом. Нині залишився один. Та й оселі під очеретом тепер рідкість.
Свою хату 98-річний Василь Козина укривав із сином Анатолієм 1953-го, коли зводили будинок. Відтоді покриття не замінювали. Аби дах не протікав, Анатолій Козина, 74 роки, лише перекривав перелім. Довгий очерет перегнув навпіл і поклав на даху, з обох боків конька. Каже, що за раз руками можна перегнути 10 очеретин.
Василь Микитович розповідає, що будинок 6 на 12 м майстер укривав тиждень. Для такого даху потрібно було 100 кулів очерету діаметром метр. Жали взимку, бо без листя він міцніший. Зберігали до весни в горизонтальному положенні.
— Висота покрівлі має бути 50 сантиметрів. У нас уже менше, бо більш ніж піввіку минуло, — додає син. — З очеретяним дахом узимку тепло в оселі, улітку прохолодно. У самій стрісі миші не живуть, але от від горобців немає порятунку, — веде далі Анатолій Козина. — Очерет легший, ніж шифер, то, може, не так і стіни просідають. У селі зовсім мало хат залишилося під очеретом. У деяких вже ніхто й не живе.
6 
35413
Коментарі