Киянка Тетяна Петрів, 33 роки, прийшла на столичний базар "Троєщина" по вафельні кухонні рушники. Вона довго їх вибирає на одному з лотків, але додому йде без покупки.

— Я півроку тому купила три вафельні на цьому ж базарі. Довгенькі такі, по гривні вісімдесят за штуку, — розповідає жінка. — Сьогодні обійшла ринок, а вафельного не знайшла. Іншого й купляти не хочу, бо тільки таке гарно вбирає вологу.

— Останнім часом їх чомусь не завозять, — каже продавець рушників Галина Кіт, 53 роки. — Люди їх запитують. Але часто беруть ось ці, бавовняні, — вона показує на рушники з полуницями за 3 грн. — Я ще раджу лляні. Вони добре витирають і гарно перуться. А ось від махрових я своїх покупців відмовляю. Особливо, якщо приходить молода, недосвідчена господарка. Вони ж призначені для рук. А на посуді лишають ворсинки.

Тетяна Петрів розповідає, що кухонні рушники пере в машинці-автоматі. Крім порошку, засипає "Ваніш". Каже, від жиру на рушниках не лишається й сліду.

— Моя мама ще й досі рушники виварює, — розповідає Петрів.

Жінка замочує їх на 2 год. в теплій воді. У миску додає багато порошку "Тайд". Потім кип"ятить їх в алюмінієвому відрі на помірному вогні. У воду вона сипле півсклянки прального порошку й кілька столових ложок відбілюючого засобу. На вогні рушники стоять не менше 40 хв.

Махрові лишають на посуді ворсинки

— Лимонний сік також чудово відбілює рушники, — продовжує Петрів. — Я бачила, як мама витискала сік лимона на плями, а потім накривала рушник целофановим пакетом, створюючи ефект парника. За кілька годин прала рушник у мисці. Плями повністю зникали.

63-річна Олена Паніна з Києва запевняє, що найкращий в боротьбі з жирними плямами на рушниках — силікатний клей.

— З"явилися зараз різні засоби, але я ними не користуюся. Це дорого, та й звикати до них треба. Замочую рушники на півдня в теплій воді з порошком, а потім виварюю. На відро води беру 3–4 столових ложки клею.

Полоще випрані рушники спочатку в розчині оцту (половина столової ложки на літр води), а потім під проточною водою. Каже, що оцет пом"якшує тканину й робить її яскравою.

— Різні кондиціонери для тканин не використовую. Оцет, у цьому плані, незамінний. Ось моя сусідка, якщо пральний порошок закінчується, навіть замочує рушники в розчині оцту. Каже, що не дуже засмальцовані відпираються, — говорить Паніна.

Найдешевші рушники в Києві — на базарах. Невеликий лляний коштує 1 грн,  вафельний — 3 грн. У "Великій кишені" набір із бавовняного рушника й рукавиці коштує 21 грн, схожий набір у "Сільпо" — 11 грн.

У Росії виготовляють кухонні рушники з мікроволокном йодованого срібла. Іони срібла вбивають мікроби й знезаражують тканину. Виробники твердять, що мікроби, які потрапили у волокна, не розмножуються. Тому такі рушники не мають неприємного запаху.

Прати їх потрібно, як звичайні. А ось щоб не зруйнувати іони срібла, кип"ятити й прасувати не рекомендують.

Ціна рушника — 840 рублів (160 грн). Київські продавці про такі рушники не чули.

Вафельний рушник коштує 10 гривень

На ринку "Радосинь" (Троєщина) за набір вафельних рушників із малюнком просять 60 грн. У наборі 6 штук.
— Де ж це відано, щоб простеньке, вафельне коштувало десятку, — обурюється пенсіонерка Катерина Степанова. — Колись вафельні рушники продавали в рулонах, по 50 копійок за метр. Зараз такого не знайдеш. Я ще й досі колишніми користуюся. Виварюю їх щотижня, й вони мають нормальний вигляд.
Степанова кип"ятить рушники в соді. У виварку також додає натерте мило. Запевняє, що рушники стають білосніжними.

×