Коли ви читаєте ці рядки, то маєте перевагу наді мною. Ви отримали журнал після 8 листопада, я пишу – перед тим. Тому ви знаєте, хто виграв вибори в Америці. Я ж можу лише надіятися, що не Трамп.

Припускаю, що переможець здобуде невелику перевагу. Але вона матиме великі наслідки. Нагадаю: Гітлер на березневих виборах 1933 року – виборах, які привели його до влади, – набрав 44%, тобто менше половини голосів.

Американські вибори листопада 2016 року можуть так само вплинути на історію, як і німецькі березня 1933-го. Якщо виграє Трамп. Навіть коли це не доведе до політичного катаклізму, подумайте про тих, хто має заощадження в американських доларах.

Кожна країна час від часу проходить перевірку на міцність, допускаючи до влади ідіота чи злочинця. Росія з цим випробовуванням так і не впоралася. Україна пройшла через нього у 2010–2013 роках. Наші сусіди – Польща, Угорщина – переживають зараз. А США може пройти після 8 листопада.

Анна Апплебаум написала статтю у Washington post, що єднає Трампа, Путіна, Качинського й Орбана. Всі вони представляють антисистемний бунт проти Заходу. У цьому вони нагадують Комінтерн. Тільки що не комуністи. У них взагалі немає ідеології. Вони нічого не пропонують взамін, окрім популістських обіцянок. Тому Апплебаум називає їх "інтернаціоналом популістів".

Нас заспокоюють: навіть якщо виграє Трамп, нічого страшного не станеться. Американська політична система надто міцна, щоб її міг поламати один ідіот.

Розкажіть про це полякам чи угорцям, які ще пару років тому думали так само про свою політичну систему. Ніколи не можна недооцінювати силу ідіотів.

Зрештою, розкажіть цю історію нам, українцям. Я не знаю, з яким почуттям американці розпрощаються з Обамою. Але з точки зору України, гіршого президента годі було придумати. Своїм нехтуванням європейських справ, недотримуванням обіцянок спинити сирійську владу навіть після того, як вона застосувала хімічну зброю проти своїх громадян, він, по суті, вручив Путіну карт-бланш на агресію в Україну.

Однак, якщо ми думали, що гіршого від Обами американського президента не може бути, помилялися. Може. Трамп.

У зіткненні з цивілізацією варвари мають тенденцію перемагати. Щоправда, ненадовго. Але завдавши неминучої шкоди. Їхні перемоги – короткотривалі, з погляду історії – яка любить рахувати десятками років чи навіть століттями. Скажімо, хто сьогодні відзначає 7 листопада 1917 року? Але завдана більшовицькою владою шкода вимірюється долею поколінь, які живуть "тут і зараз". А тому їм навряд чи хочеться шукати розради в історії.

Можна навести приклади, коли ситуація була такою ж поганою, а потім "розсмокталася". До прикладу: під час карибської чи афганської кризи. Але між "тоді" і "тепер" є засаднича різниця. Тоді відчуття загрози були високі, але більшість розуміли, про що йдеться. Теперішні загрози характерні тим, що ми втратили будь-які сенси і вже не розуміємо, що робиться з нами. Світ стає все складніший, зміни – все швидшими, а ми – все безпораднішими.

Звідси феномен Трампа чи Путіна. Прибічники інтернаціоналу популістів знають, що їхні лідери – ідіоти, брехуни чи злочинці. Однак все одно будуть їх підтримувати. Бо ті обіцяють повернути "старі добрі часи", коли все було просте і зрозуміле: світ був поділений між двома супердержавами, Китай належав до Третього світу, не було мусульманських біженців і терористів, шлюбів гомосексуалістів – а багато хто навіть не чув про їхнє існування.

Не знаю, хто виграє на виборах 8 листопада. Та хоч би хто це був, ситуація не стане простішою.

Якщо в історії можна шукати якоїсь розради, то – в цьому. Маємо перестати вірити в автоматичний прогрес. Але не можемо взамін повірити в історичний регрес, тобто у можливість повернення до "старих добрих часів".

Десь між тими двома крайніми полюсами розташований острів здорової віри. Твердо ставши на його ґрунт, можемо не зійти з розуму перед новими викликами

×