Джигіт

Точка з шаурмою поблизу нашої зупинки оживає приблизно о сьомій ранку. Кучерявий хлопчина, може, осетин, відчиняє вікно, протирає його, позіхаючи.

По тому він виконує ритуал, гідний сцени, а не будки, обшитої обшарпаною вагонкою. Білосніжною хустиною протирає величезні ножі, а потім, наче справжній джигіт, ударяє ними над головою, висікаючи сніп білих іскор. Потім спинається на пальці й танцює, маневруючи поміж нанизаним смаженим м'ясом і судками з овочами соломкою.

Як правило, за такий експромт він отримує потиличника від свого напарника — лисуватого вусаня в картатій сорочці. Той теж — гаряча кров. Але йому ніколи влаштовувати вистави, під будкою тупцюють перші покупці, спраглі швидкого перекусу.

Хлопчина не журиться — витанцьовує, готуючи. У тонкий лаваш він уміло накладає дрібно посічену запашну курятину, моркву й капусту. Щедро наливає гарячого кетчупу.

— Пжлст! — хвацько кланяється, ставлячи крапку в танці.

Рекламні проспекти встилали клумбу поблизу нашого будинку

Останнім часом його танець наблизився до ідеалу. Він рухався натхненно і граційно, кидаючи пристрасний погляд у бік синього намету одного з кандидатів у депутати.

Біля неї роздає листівки розгублене дівча у синьому картузі. Рекламні проспекти розходилися мляво. На мить їх брали до рук, ще добу вони встилали клумбу поблизу нашого будинку.

Хлопчина знаходив будь-який привід, аби пройти повз той намет. Брав проспекти й газети, притуляв їх до грудей, поглядав нишком з-під кошлатих брів, обклеював синіми листівками обшарпану вагонку.

А одного дня наважився і приготував найкращий сніданок. Вручав їй шаурму, ніяковіючи. Вона взяла до рук лаваш із гарячою начинкою, вкрилася червоними плямами. А за мить бездомні собаки тягали шматки моркви і м'яса, ловко виловлюючи їх із калюжі.

Я бачила цього джигіта наступного ранку. Він більше не танцював.