Помирає старий Абрам. Сара сидить біля нього. Чоловік шепоче:

— Саро, не забудь покликати на похорони Ріву.

— Абраме! Ти забув, як я до неї ставлюся? Ні, ніколи!

— Саро, я тебе благаю. Поклич Ріву.

— Абраме, тільки не це. Проси що завгодно, покличу будь-кого, але тільки не Ріву.

— Саро, та це ж моє останнє прохання.

Сара важко зітхає:

— Ну добре... Але запам"ятай, Абраме, задоволення від твоїх похорон я не отримаю.

Вип"ємо, щоб ми жили довго, а наші жінки отримували від цього задоволення!

×