У родині Грицаїв зі Львова готують салати з листя кульбаби, кропиви та грициків. Господиня Тамара Грицай, 62 роки, знає понад десяток рецептів страв із лікарських рослин.

— Я — за фахом фармацевт, закінчувала Львівський медінститут. Про лікарські трави знаю багато ще зі студентства, — розповідає невисока худорлява жінка. Тамара Юріївна в сірому спортивному костюмі виглядає молодшою від своїх років. Запрошує на кухню, мимохідь пов"язує червоний фартух. — Як вийшла на пенсію, то спочатку сама "присіла" на салатики з кульбаби. А з часом — і чоловік.

Листки кульбаби жінка радить потримати півгодини в підсоленій воді, щоб салат не гірчив. Можна порізати варене яйце, огірок, кріп і зелену цибулю. Заправляти олією, майонезом або сметаною.

— Мені одразу засмакував. А чоловікові перший раз не зізналася з чого салат, — каже Тамара Юріївна. — А він поїв і хвалить, каже, за зиму скучив за зеленню. Схожий салат готую з грициків. У них багато яблучної й аскорбінової кислоти, різних мікроелементів. У мене невістка, як завагітніла, мала страшенний токсикоз. Її від усього нудило, нічого в себе втиснути не могла. Я приготувала салат із грициків. Сказала, що це новий сорт салату. Теж сподобався, але казала, що не може на базарі знайти такого.

Молоді листки грициків можна їсти, доки на рослині немає плодів — маленьких стручків. За словами господині, листя достатньо ошпарити, щоби не гірчило. Дрібно покришити, додати іншу зелень, можна також варене яйце чи маринований горошок. Заправити олією або майонезом.

Чоловікові не зізналася, з чого салат

— Це була одна зі страв, які Наталя могла їсти, і її не нудило, — додає Грицай. — Я тільки після народження внука зізналася невістці, що це були грицики.

У домі Грицаїв їдять і кропиву: використовують у салатах та смажать із неї котлети. Листочки молодої кропиви жінка обдає окропом, ложкою витискає зайву воду. Додає варене яйце та зелену цибулю, трохи солі. Заправляє салат олією або майонезом. А на котлети масу з листя змішує з манкою та яйцем і смажить. Замість манки підійдуть і терті сухарі.

По рослини для страв Грицаї вирушають за місто.

— Я ж не нарву кульбаби біля під"їзду, — каже жінка. — Там же і собак вигулюють, і машини їздять. Привозимо від родичів із села, вони тепер у сад навіть гусей не випускають, щоби не вискубли траву. Помию, висушу на серветці — і в морозилку. Але в холодильнику трава довго не залежується — з"їдаємо.

Господиня береться готувати свою коронну страву — вареники зі споришем. Рослину ще називають моріжком або гусячою травою.

— Такі вареники готувала моя мама, але я не пам"ятаю рецепта, тому придумала свій, — розповідає Тамара Юріївна, миючи довгі пагони з дрібненькими листочками. Відкладає листя на друшляк, щоб стекла вода. Дрібно січе його ножем. Із холодильника виймає домашній сир і кріп. — Зелені та споришу має бути більше, а сиру — третина. Посолимо, поперчимо, — додає жінка, розмішуючи масу ложкою. — Тісто у мене вже готове, замісила, як на звичайні вареники.

Із сиром та зеленню наліпили півсотні вареників. Доки вони варилися, господиня приготувала тушковану моркву.

— Натерла на крупній тертці три морквини і притушкувала на вершковому маслі, — веде далі жінка. — Ми любимо, коли вареники змішати із готовою морквою. Але її можна й окремо подавати.

×