Вінничанка Валентина Пастоюк, 69 років, приїхала до столиці торгувати яблуками та насінням. На обід узяла з дому кілька шматочків горіхово-вишневого штруделя. Риється в сумці, витягає пакет.
— Кілька тижнів тому на свята його робила, а м"який, наче тільки спечений, — каже Валентина Петрівна, простягаючи шматок пирога. На невисокій жінці тепла сіра пухова хустка.
Тісто Пастоюк замішує з півсклянки цукру, чайної ложки гашеної оцтом соди, склянки сметани й борошна. Воно має вийти нетвердим, як на вареники. На кілька годин ставить у холодне місце.
— Ділю його на чотири чи шість частин і тоненько розкачую, — веде далі Пастоюк. — Мають вийти чималі круглі коржі.
На кожен корж Валентина Петрівна намазує начинку: склянку подрібнених волоських горіхів змішує зі склянкою вишневого варення. Додає солодкі сухарі. Якщо їх немає, ріже кубиками зачерствілий батон. Розкачане тісто загортає рулетом, защіплює краї й запікає в духовці на змащеному олією деку.
— Сухарів кладіть багатенько, аби варення не витікало, — радить жінка. — Тісто розкачуйте тонко — спечуться швиденько.
Випечені рулети Валентина Петрівна ріже навскіс на шматки. Коли охолонуть, посипає цукровою пудрою.
Штрудель Пастоюк солодкий. Горіхи й сухарі майже не відчуваються. Пісочне тісто пахне вишнями.
— Ми з дітьми й онуками любимо солодке, таке й печемо, — сміється вона.
4 
35413
Коментарі