До Європи картоплю завезли з Перу. Там на базарах продають 300 її сортів. Перуанець Наун-Рауль Флорес, 34 роки, який живе в Києві, розповів кілька найпопулярніших у нього на батьківщині страв із картоплі.

Квартира Флореса — неподалік від столичного метро Лівобережна. Із дружиною-українкою вони мають двох доньок. Ренаті-Мирославі — рік. Дівчинка "хвостиком" ходить за батьком по кухні. Піднімає вказівного пальчика й каже: "Один". Наун-Рауль називає доньку "бебе" — маленька. Розповідає, що вона дуже любить картоплю в мундирах.

— У Перу на базарах продають понад триста видів картоплі. А ще 700 підвидів — вони не визнані як сорт, — Рауль говорить російською з акцентом. — Є картопля маленька, як перепелине яйце. Є довга, як огірки чи банан, велика, як кокос. Я пробував проростити перуанські сорти на Україні. Вони листя пускають, але не родять. Раз на півроку я буваю в Перу. Звідти привожу картоплю. А як закінчується, купую українську в супермаркетах.

Чоловік розповідає, що народився в горах, у місті Алаванкаїна. Тамтешні жителі вигадали національну страву "алаванкаїну". Її тепер готують на всьому узбережжі. Для страви варять жовту картоплю. До неї готують соус "Сальса". Він може бути картопляним або з бринзи та сухарів. Беруть перуанський жовтий перець. У нас його не продають, тому можна замінити жовтим болгарським. Овоч ріжуть і подрібнюють у міксері.

— Індійці колись сушили перець, клали між двома рівними великими каменями і терли камінь об камінь. Так перетирали овоч, — зазначає Рауль.

Кашку з перцю викладають на сковороду та смажать на олії. У міксері подрібнюють дві варені картоплини. До них вливають молоко, щоб соус вийшов густим. Додають сіль та охолоджений смажений перець. Так готують соус із картоплею.

Є картопля довга, як банан

Для сирного соусу замість картоплі збивають міксером молоко (склянка), нарізану кубиками бринзу (150 г) і охолоджений смажений перець. Щоб "Сальса" загусла, додають панірувальні сухарі (столова ложка).

Картоплю поливають соусом. Прикрашають нарізаним яйцем, маслинами, помідором і цибулею.

— Через роботу маю замало часу, тому готую зазвичай у вихідні. Сьогодні, — чоловік дістає з пакета темно-коричневу перчину "Ахіколорадо", — готуватиму для родини картоплю та підливу зі свинини.

"Ахіколорадо" за смаком гіркіший, ніж солодкий перець. Якщо змішати гострий червоний перець із болгарським солодким, вийде той самий смак, вважає Наун-Рауль.

Спочатку він порізав перець на шматочки, поклав у міксер і долив 50 г води. За хвилину суміш стала помаранчевою, а за три — густою.

Шматочки свинини чоловік відварив із лавровим листом, двома зубками часнику (дрібно), половинкою цибулини (соломкою) та сіллю. Щойно м"ясо закипіло, зняв піну.

Цибулю обсмажив на олії до золотавого кольору. У сковороду подрібнив часник, помідор (скибочками), вилив збитий із водою перець. Долив ще води (100 г), щоб страва краще стушкувалася. Висипав м"ясо і залишив на маленькому вогні на 20 хв.

Почистив зварену картоплю. Рената-Мирослава на руках у батька почала їсти шматочок. Наун-Рауль розрізав кожну картоплину навпіл і виклав розрізом на дно миски. Щедро полив підливою з м"ясом.

50 г перцю, 150 г води, 5 жовтих картоплин, 600 г свинини, 2,5 цибулини, 1 помідор, 4 зубки часнику, лавровий лист, олія

Урожай висушують і заморожують
 
У Південній Америці вирощують картоплю "Чуніо". Під час війни, в далеких походах вона рятувала тисячі людей.
— Цей сорт росте у горах, — перуанець Наун-Рауль Флорес дістає з шухляди картоплину, схожу на плаский білий камінець. — Увесь урожай висушують на сонці, як гриби. А тоді несуть високо в гори і кладуть на лід. Такий сорт у погребі може зберігатися понад 10 років. Цю картоплю готують, як звичайну. Вона тверда, але ріжеться легко, — чоловік надрізає шматочок картоплини, що нагадує сир.

×