Ожиновим вином запивають м'ясо

Вінничанка Олександра Голосна, 56 років, у жовтні закладає бродити ожинове вино. Збирає біля хати відро ягід.

— Років п'ять тому начиталася про пользу ожини і купила кущ на розвід. Розрісся нівроку на півсотки, — розповідає. — Усіх ягід не з'їси, а компоти і варення виходять гострі. Згадала, що батько робив вина і наливки з усього, що росло в саду. Ще років із 10 після його смерті їх пили. Такого смаку в купованого вина не буває.

Свіжі ягоди перебирає, не миє. У великій мисці переминає і засипає в бутель. Закупорює пробкою із виведеною у воду трубкою.

— Треба, щоб гази виходили, а повітря в бутель не попадало. Тримаю у кухні, там тепло для бродіння. За чотири-п'ять днів — уже булькає менше. Тоді сиплю 100-120 грамів цукру на літр. Якщо більше, вийде напівсолодке вино. Можна й меду з півлітра додати. Тоді сильно п'янке, ноги віднімає. Собі роблю просте сухе вино. Зразу воно терпке, то добре запивати м'ясо на Різдво.

Тримає в коморі кілька місяців, доки не припиниться бродіння. Тоді розливає у пляшки і ставить у погріб.

— Бува, й у лютому готове. До столу подаю минулорічний затьор. Що довше стоїть, то крєпший вкус, а терпкість зникає.

×