П'ятниця, 27 травня, 13:22
– Я навіть сумки не склала, – каже сусідці в машині 32-річна Любов Нєгрій із Лисичанська на Луганщині. На колінах тримає 2-річну доньку Діану. Обіймає старшого на чотири роки сина. – Не хотіла залишати будинок, і страшно було виїжджати. Поліцейський сказав, що все – дурниці. З одягом і підгузками допоможуть. Головне, що паспорт і документи на дітей при мені. Грошей не лишилося.
Із Лисичанська поліцейські вивезли 31 людину.
"Це була одна з найважчих евакуацій за останній час, але найпродуктивніша. Патрульні приїхали забрати сімох людей, які заздалегідь повідомили, що хочуть виїхати. Поліцейських це не влаштувало. Декілька годин вмовлянь, і 31 людина вже сиділа в броньованій автівці. 13 із них – діти. Одна жінка днями мала інсульт", – написав голова обласної військової адміністрації Сергій Гайдай.
Окупанти обстріляли місто, пошкодили вісім багатоповерхівок і приватних будинків, будинок культури і Центр надання адміністративних послуг. Одна людина загинула. Станом на 27 травня, ворог окупував 95 відсотків території області
А в цей час:
Одинадцятикласники танцюють випускний вальс у залі 24-ї школи Черкас.
– Репетируємо вчетверте, – каже 17-річний Володимир Глущенко. – Після затяжного дистанційного навчання радіємо кожній зустрічі. Побачилися, зраділи, привіталися, потанцювали. Це важливо тепер.
Багато випускників виїхало за кордон. Щоб усі мали пари, запрошували дев'ятикласників.
– Хочемо зробити максимум, щоб ці діти мали свято та згадку про прощання зі школою, – говорить класна керівниця Оксана Маріненко. – У дев'ятому класі в них не було випускного через коронавірус, а в одинадцятому – через війну. Але не втрачаємо надії на перемогу.
Щороку в центрі міста випускники влаштовували урочисту ходу. Танцювали та співали.
– Нині такого не буде. Тривалість випускних вечорів обмежили задля безпеки дітей, – каже заступниця мера Черкас Анастасія Чубіна, 26 років. – Проте кожна школа на своїй території може організувати 20-хвилинне вручення атестатів.
– Швидко в будинок і направо, кладіть на лежанку, – каже 68-річний Михайло Тарасенко із села Жванець, що на Хмельниччині. У двір заносять худого пса, якого знайшли на дорозі.
Чоловік до пенсії працював ветлікарем.
– До нього з усіх околиць зносять тварин, щоб полікувати, – каже онук, 20-річний Ігор Тарасенко. – Якщо пес безпритульний, то лікує сам, а потім знаходимо добрих господарів. Якщо хтось звертається, то бере кошти лише за ліки і то не завжди. Нині більше допомагаємо тваринам, яких вивозять з окупації. Багато з них має поранення.
Будьмо плюсами, а не мінусами
Якщо картаєте себе, що не перейшли ще на марафонський режим, – ви не одні такі. Тому ось вам перше правило: якщо сьогодні ви не з'їхали з глузду – ви вже допомогли своїй країні. Навіть нуль краще за мінус, а маленький плюс і поготів. Якщо на додачу до того, що ви сьогодні не з'їхали з глузду, ще протягом дня зробили бодай одну хорошу річ – комусь допомогли, зробили внесок на армію, підняли комусь настрій, просто створили на роботі якусь цінність руками та/або головою, присвятили 10 хвилин інформаційній боротьбі з РФ чи поширенню українських сенсів на Заході – це вже плюс. Будьмо плюсами, а не мінусами.
Одна з вимог марафону – емоційна стабільність протягом усієї траси. Для того слід триматися за свої щоденні справи, створюючи маленькі чи великі плюси, – це тримає на плаву вас, інших і цілу країну. Не розгойдуйте емоційної гойдалки. Не кидайтеся з ейфорії в паніку й назад. Не переїдайте інформаційного заспокійливого чи інформаційного збуджувального. Зупинити скажену гойдалку потім буде важко, може знадобитися фахова допомога. Пам'ятайте: мусите спершу врятувати себе, потім інших, потім країну, потім увесь світ. Дихайте й дивіться на небо.
Валерій ПЕКАР, громадський діяч
Останнє слово буде за нами
Кремль кинув усі сили та резерви, але знову не зміг досягти загального чи локального бліцкригу. І це притому, що у ворога значно більше техніки й живої сили. Спалює їх у величезних кількостях, щоб здобути хоч якусь невелику перемогу, яку кремлівські пропагандони спробують роздмухати до великої. А перемоги в росіян сьогодні піррові. М'ясом завалюють.
Нині треба зібратися, не падати духом і підтримувати наших воїнів словом та ділом. Ми багаторазово довели, що ми кращі за "другу армію світу", яка вже відгрібала навіть від гостомельського ТРО. Буде перелом. Буде початок активного контрнаступу. І це знають у російському генштабі. Саме тому намагаються зламати наш моральний дух і посіяти в наших душах сумніви. Хрін їм! Ми розуміємо, що це війна і тут не буває перемоги без поразок. Важливо, за ким буде останнє слово. А воно буде за нами. Тому що в нас величезна мотивація, з нами весь цивілізований світ, його допомога та військово-фінансовий потенціал. І ми переможемо.
Борислав БЕРЕЗА, політик
Уже треба працювати над перезапуском
Щосекунди у світі може статися масштабна катастрофа чи стихійне лихо, яке критично відверне увагу від війни в Україні, до якої і так інтерес потроху згасає. Із цим неминуче згасатиме й підтримка людей у світі, а з нею – і їхніх урядів. Тому важливо вже працювати над перезапуском економіки, освіти, науки, побудовою верховенства права – всього, що дасть нам спроможність фінансувати армію і виготовляти новітнє озброєння без підтримки ззовні.
У нас же й надалі економікою керують марксисти, освітою і наукою – плагіатори, а верховенством права – антимайданівці й друзі Портнова. З таким підходом до менеджменту наші середньострокові шанси невисокі, вже не кажучи про довший горизонт.
Це потрібно змінювати, але як, враховуючи обставини, – питання відкрите.
Михайло ЖЕРНАКОВ, голова правління фундації DEJURE
Російські військові шукають для втіх молодих дівчат, а ми виховуємо двох доньок. Одягали у старі, поплямлені, непримітні речі, заборонили фарбуватися, робити зачіски. Допомогло. Окупанти навіть не глянули в їхній бік. Казали, які українки неохайні.
Олег ШАБЛЯ
На початку війни я виїхала з Миколаєва у Львів. Умови хороші, люди теж. Через місяць не витримала, вирішила повернутися додому. Дісталася до Вінниці й зрозуміла, що треба проїхати через обстріли. Ще через місяць уже твердо вирішила й поїхала додому. Моя квартира вціліла. Тепер волонтерю.
Оксана САЖЕНКО
До мене в кімнату в Чехії підселили росіянку. Сподіваюся, випадково. Ми зовсім не розмовляли. Вдавали, що не помічаємо одна одної. Якось, коли дивилася кліп "Калуша" на пісню "Стефанія", відійшла відповісти на дзвінок. Ноутбука не вимкнула. Як повернулася, росіянка сиділа навпроти монітора у сльозах. Сказала, що я її принижую, але вона не винна в діях Путіна, бо сама тікала від його режиму. Побігла просити іншу кімнату.
Ірина ЯКИМЧУК
У сусідки син одружився з росіянкою 25 років тому. Має двох дітей. Обидва хлопці тепер у війську агресора. Баба намагається зайвий раз не виходити з будинку.
Віктор КАБЄЄВ
92 відсотки українців негативно ставляться до Російської Федерації. Такі результати оприлюднив Київський міжнародний інститут соціології. Добре – 2%
104 ударів завдали за тиждень окупанти по Україні, повідомляють у Генштабі. 63 з них – ракетні, 41 – авіанальоти
58 тонн посилок надіслали російські мародери поштою у 13 міст. Відправлення робили з відділень на кордонах Білорусі та Росії з Україною
"Україна – один із найбільших експортерів продовольства. Вже у липні, коли в багатьох країнах закінчаться запаси минулорічного врожаю, стане очевидним: катастрофа наближається", –
Володимир ЗЕЛЕНСЬКИЙ, президент України
Компанії-постачальники не нараховуватимуть плати за комунальні послуги споживачам, яких не було вдома понад місяць. Відсутність абонент має підтвердити довідкою про лікування, службу в ЗСУ чи внутрішньо переміщеної особи.
Цьогоріч випускники складатимуть спрощене зовнішнє незалежне оцінювання. Іспит відбуватиметься онлайн у центрах тестування. У завданнях не буде відкритих відповідей.
Понад чотири сотні громад з Російської православної церкви в Україні почали перехід до Православної церкви України з 24 лютого. Найбільше – у Хмельницькій області.
Кілька тижнів у блокованому Маріуполі вела відеощоденник. Ми жили під обстрілами. Кімнатні рослини зів'яли від холоду, вікна розтрощило. Бачила, як від вибухів горіли сусідні будинки. Їжу готували на багатті. Використовували талий сніг. Згодом через бомбардування довелося перебратися до квартири знайомих. Там під час авіанальоту на нас випали уламки скла. Врятувала товста ковдра.
Альона ЗАГРЕБЕЛЬНА, 15 років, школярка, Маріуполь
Свекруха має три квартири. Сама живе в будинку за Києвом. У всі три поселила біженців із Маріуполя. З однієї родини не братиме грошей, бо говорять українською.
Лілія ЧЕРНИШ, 34 роки, викладачка, Тернопіль
Дружина до війни ходила в церкву раз на рік, на Великдень. Після вторгнення Росії почала ходити на службу щодня, вивчила молитви. Більшість доходів перераховує на армію. Переконана, якщо фізично не допоможе, то допоможе вірою.
Артем ПИСАРЧУК, 39 років, інженер, Київ
Батько живе в Росії і до війни передавав мені деякі речі: одяг, книги, музичні інструменти. Найдорожчий подарунок для мене – гітара. З початком війни всі речі викинув. Прощатися з ними було важко, особливо з інструментом. Але інакше просто не міг. На душі стало легше.
Анатолій БАРАНЮК, 30 років, музикант, Харків
Щоб регулярно читати всі матеріали журналу "Країна", оформіть передплату ОНЛАЙН. Також можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу"
2 
1
Коментарі