вівторок, 23 червня 2020 11:33

"У кожного з наших є справа, що не дає спокійно жити. У колеги з Нью-Йорка так із тілом невідомої"

Автор: REUTERS
  Офіцер британського Скотланд-Ярду ллє воду на собаку через спеку під час пошуків Меделайн Маккейн у Прая да Луш в Португалії 2014-го. Британські експерти приїжджали туди кілька разів, коли вважали, що мають нові зачіпки
Офіцер британського Скотланд-Ярду ллє воду на собаку через спеку під час пошуків Меделайн Маккейн у Прая да Луш в Португалії 2014-го. Британські експерти приїжджали туди кілька разів, коли вважали, що мають нові зачіпки

Поліція назвала нового підозрюваного у справі зникнення британки 3-річної Меделайн Маккейн. 2007-го вона відпочивала з батьками в Португалії. Ті пішли вечеряти з друзями. Дітей залишили в номері. Коли мати повернулася перевірити, як дочка та молодші двійнята, дівчинки в номері не було.

У причетності до зникнення підозрюють 43-річного німця. Він ув'язнений за інший злочин – зґвалтування. 13 років тому подорожував Португалією в будинку на колесах. Був у районі Прая да Луш, де зникла Меделайн

Льюїс МАККЕНЗІ, 47 років, криміналіст, Лондон, Велика Британія:

– Прямих доказів проти підозрюваного немає. Без тіла щось довести складно. Не думаю, що суд враховуватиме навіть велику кількість непрямих доказів. Хочуть перевірити орендований автомобіль. Але минуло 13 років. Там їздили сотні людей.

Умілий адвокат не залишить каменя на камені від цих звинувачень у вбивстві. І шукати свідків зараз безглуздо. Хто може згадати якогось німця з будинком на колесах у місті, якщо тоді перепитали всіх? Так, він позбувся автомобіля. Але й не заперечує, що обкрадав вілли й готелі.

Є з десяток теорій, що могло статися. Про них пишуть книжки, знімають фільми. Всім хочеться логічного завершення. Але, доки не знайдуть останків дитини, слідство не просунеться.

Івар ПАТРІК, 76 років, пенсіонер, Канберра, Австралія:

– Донька зникла 37 років тому. Їй було 12. Не дійшла до подружки. Дорогою говорила з сусідкою. Заходила в магазин купити цукерок. Більше ніхто її не бачив.

Перші два роки ми вірили: наша дівчинка знайдеться. Потім просто хотіли дізнатися, що сталося. Першого року поліція шукала. Опитували педофілів. Далі їхня активність спадала.

Чотири рази нам дзвонили, що є якісь зачіп­ки. В одному випадку хлопець випадково вбив племінницю. У другому – співмешканку. Вони навіщось морочили голову поліцейським. Третього разу знайшли зниклу дитину, але це була не наша донька. Четвертого – виявили тіло. Та це була молодша дитина.

Син вірить, що сестру викрали й вона жива. Здає генетичні тести, шукає родичів. Збігів немає.

Найбільше шкода було дружину. За кілька тижнів до дня народження і дня зникнення доньки не могла спати. Часом у крамницях чи в місті могла вчепитися до якоїсь дівчинки. Ми подорожували Європою. В Італії в магазині почала розпитувати доньку господаря, чи був у неї колись собака. Я теж переживав, але мій біль притупився раніше.

Ходжу на зустрічі тих, у кого зникли родичі. Просили священника розділити нас на дві групи. Комусь допомагає віра в те, що рідна людина знайдеться. Вони діляться новинами, здогадками. А нам потрібно було змиритися, що відповіді не отримаємо. Таких меншість.

Юен РОСТШЕР, 54 роки, поліцейський, Лексингтон, США:

– Однією з перших моїх нерозкритих справ було убивство 18-річної студентки понад 20 років тому. Труп знайшли за містом. Задушена. Перед тим був секс, але в презервативі. Тіло пропилососили. Проте під нігтями залишилося трохи шкіри. Ні свідків, ні зачіпок. Подругам сказала, що йде на побачення з однокурсником. Але розійшлася з ним за тиждень до того. Хлопець працював у барі. Його бачили того вечора сотні людей. Машини не мав, щоб вивезти тіло.

По жодній із баз ДНК не мали збігів. Я був одержимий цією справою. Казав хлопцям, що не піду на пенсію, доки не знайду вбивцю.

У вересні торік колеги подзвонили, щоб я терміново їхав у відділок. Їх викликали на родинну сварку. Чоловік бив дружину в дорогому помешканні. ДНК збіглася. Він усе заперечував. Але потім щось сталося. Зізнався в убивстві. Був агентом із продажу нерухомого майна. Привів дівчину в один із будинків. Зайнялися сексом. Казав, що вбив випадково. Все прибрав. Перед судом зізнався, що ще задушив повію. Її ніхто не шукав.

У злочинця психічний розлад. Відбуває покарання в спеціальному закладі. При цьому був успішним агентом, хорошим чоловіком. Дружина до останнього вважала, що він себе оббріхує.

У кожного з наших є справа, що не дає спокійно жити. У колеги з Нью-Йорка так із тілом невідомої. Вісім років намагається з'ясувати, хто вона. Гарно вбрану вбиту дівчину бездомні знайшли в сміттєвому контейнері. На тілі опіки, садна, порізи. Одне око вибите, немає трьох зубів. Але мала манікюр, доглянуту шкіру, дорогі парфуми.

Хлопці, яких я посадив, знають: за додаткові свідчення у боргу не залишуся. Мене цікавлять тяжкі злочини. Так змогли розкрити до десятка убивств. Засудженим гірше не буде, а родинам – легше.

Джоан ПЕТЕРС, 38 років, флористка, Сієтл, США:

– Торік нас із чоловіком пограбували. У квартиру заліз наркоман. Узяв запасний ключ. Робив ін'єкцію у ванній. Залишилася кров. У нас із чоловіком взяли зразки, аби виключити, що то наша. За два дні мого чоловіка арештували.

Три роки тому Оуен познайомився в барі з дівчиною. Привіз у наш заміський будинок біля озера. Щось підмішав у випивку. Ґвалтував і бив два дні. Потім викинув на узбіччі. Поліцейські кажуть – не пам'ятала, що з нею сталося. Але в складці стегна й у волоссі знайшли сперму. Збігів у базах тоді не було.

Одного разу я мала конфлікт з офіцером. Була права, а він вимагав, щоб я перепаркувала автомобіль. Оуен мене не підтримав. Коли не стало старої сусідки, відмовився свідчити, що померла своєю смертю. Не хотів говорити з поліцією. Був маніакально обережний. Але після пограбування розгубився. Винесли прикраси його матері, готівку із сейфа.

Зґвалтована ним дівчина півтора року мала психологічні проблеми. Попросила зустрітися зі мною. Хотіла почути, чому Оуен такий. Я знала про його спалахи люті, але вдома він їх опановував.

Чоловіка посадили. Сплатив фінансову компенсацію. Його батьки переказали жертві додатково 75 тисяч доларів.

15 років минуло після вбивства 8-річного Мохаммеда Аморі й Анни-ЛЕни Свенссон, 58 років. Невідомий зарізав їх у центрі шведського міста Лінчопінг. Поліція знайшла ніж і кепку. Це перше вбивство в історії країни, яке розкрили за допомогою даних генеалогічного сервісу. Такі використовують, щоб дізнатися про своє походження чи знайти родичів. Торік поліції у Швеції дозволили шукати у базах збіги не лише з ДНК злочинців, а й із ДНК їхніх родичів. 37-річний Даніель Нюквіст позбавив життя хлопчика через ксенофобію. Анна-Лена стала випадковою жертвою, бо намагалася захистити дитину. Нюквіста до того жодного разу не затримувала поліція. Визнав провину, і 10 червня його відправили під арешт

Зараз ви читаєте новину «"У кожного з наших є справа, що не дає спокійно жити. У колеги з Нью-Йорка так із тілом невідомої"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі