Олександр ПОНОМАРІВ, 76 років, доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри мови та стилістики Інституту журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка.
- Коли в нас буде президент, який дбатиме про українську мову й Україну - а в нас такого поки не було, - то він повинен видати Указ про переведення українських прізвищ у відповідність до фонетико-морфологічних норм української мови. Раз у нас є ім'я Олексій, то прізвище має бути Олексієнко. Коли міняють Олексієнко на Алєксєєнко - це виродження.
Прізвище не повинне відрізнятися від того слова, від якого походить. Якщо в нас той, хто кує залізо, називається коваль, то й прізвище має бути відповідне з наголосом на останній склад. Якщо рослина - лопух, то й прізвище має звучати так само. А у нас часто зсувають наголос на перший склад. Це дає тільки гумористичний ефект. Українці змінюють прізвища від комплексу меншовартості. Німці не міняють. Якщо німець Бауер, у перекладі на українську "селянин", то наголос він не переставлятиме на другий склад.
Дехто свідомо спотворює своє прізвище, а декому допомагають у цьому працівники паспортних столів. Пишуть із помилками. А його носій замість того, щоб виправити, ходить і, як Голохвастов, каже: "А у меня в паспорте так написано". В українській мові немає суфікса -нік, є тільки -ник. Але чомусь прізвище Стадниченко пишуть як Стадніченко. Ще люблять вставляти зайву літеру. Ґава пишеться як Ґавва. Або заміняти літери - Білика називають Бєліком.
Міняти прізвище потрібно, якщо воно немилозвучне. Моя колега під час переклички на лекції обурилася, що студент дуже тихо називається. А він виявився Чорножопочкіним.
3 
1
Коментарі
10