четвер, 17 листопада 2011 16:44

Студент Чорножопочкін називав своє прізвище ледь чутно

Олександр ПОНОМАРІВ, 76 років, доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри мови та стилістики Інституту журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка.

- Коли в нас буде президент, який дбатиме про українську мову й Україну - а в нас такого поки не було, - то він повинен видати Указ про переведення українських прізвищ у відповідність до фонетико-морфологічних норм української мови. Раз у нас є ім'я Олексій, то прізвище має бути Олексієнко. Коли міняють Олексієнко на Алєксєєнко - це виродження.

Прізвище не повинне відрізнятися від того слова, від якого походить. Якщо в нас той, хто кує залізо, називається коваль, то й прізвище має бути відповідне з наголосом на останній склад. Якщо  рослина - лопух, то й прізвище має звучати так само. А у нас часто зсувають наголос  на перший склад. Це дає тільки гумористичний ефект. Українці змінюють прізвища від комплексу меншовартості. Німці не міняють. Якщо німець Бауер, у перекладі на українську "селянин", то наголос він не переставлятиме на другий склад.

Дехто свідомо спотворює своє прізвище, а декому допомагають у цьому працівники паспортних столів. Пишуть із помилками. А його носій замість того, щоб виправити, ходить і, як Голохвастов, каже: "А у меня в паспорте так написано". В українській мові немає суфікса -нік, є тільки -ник. Але чомусь прізвище Стадниченко пишуть як Стадніченко. Ще люблять вставляти зайву літеру. Ґава пишеться як Ґавва. Або заміняти літери - Білика називають Бєліком.

Міняти прізвище потрібно, якщо воно немилозвучне.  Моя колега під час переклички на лекції обурилася, що студент дуже тихо називається. А він виявився Чорножопочкіним.

Зараз ви читаєте новину «Студент Чорножопочкін називав своє прізвище ледь чутно». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

10

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі