Руслан Ротань консультується у тренерській роботі з колишнім наставником "Дніпра" Хуанде Рамосом
Півфінальні матчі Ліги чемпіонів – це щось космічне. Ритм і швидкість, на яких діяли "Ліверпуль", "Тоттенгем" і "Аякс" наприкінці сезону, викликають приємний шок.
Очевидно, "Барселона" недопрацювала в Ліверпулі, маючи перевагу у три м'ячі після домашнього матчу. Не врахували, що кожна команда, як би не зіграла на виїзді, завжди битиметься за підсумковий переможний результат. Врешті, та ж "Барселона" довела це два роки тому у протистоянні з "Парі Сен-Жермен". Мені шкода каталонців, хоча в Іспанії симпатизую "Реалу".
Камбек "Ліверпуля" у грі з "Міланом" 2005 року справив більше враження. По-перше, то був фінальний матч Ліги чемпіонів. По-друге, вони перебудувалися в ході матчу, це завжди складно. Читав, що в перерві Джерард зібрав команду і сказав: "Чуваки, ми не можемо так просто програти цей поєдинок. Давайте спробуємо виправити ситуацію".
Із "Барселоною" ліверпульці теж здійснили подвиг. 0:3 для "Ліверпуля" у першому матчі – несправедливий результат. На "Енфілді" господарі так неслися, що було враження: вони здатні відіграти і більше відставання.
До матчу я розумів: "Ліверпуль" Клоппа ніколи не здасться. Тому сідав дивитися поєдинок, у якому ще нічого не вирішено.
Коли "Барселона" пропустила другий гол, вони вже зрозуміли: матч програно. Розклеїлися настільки, що залетів такий недолугий четвертий м'яч.
Мессі не дуже вдало зіграв на "Енфілді" – система Клоппа перемогла генія. Але саме цей хлопець має забрати "Золотий м'яч" після закінчення сезону.
Тренеру "Барселони" Вальверде буде важко пережити цю поразку. У подібній ситуації найкращий вихід – дотримуватися постулату Валерія Лобановського: "Поразку від перемоги ти не повинен відрізняти". І головне – перша дає більше уроків.
Найболючіша моя поразка як гравця – паризька. 19 листопада 2013-го ми вийшли на поле "Стад де Франс" битися за путівку на Кубок світу. Після київських 2:0 програли – 0:3. На цьому все було закінчено.
Тоді допоміг Хуанде Рамос – головний тренер "Дніпра". Я приїхав додому похнюплений. Не хотілося нічого, навіть на вулицю виходити. Був страшенний удар по самолюбству. Рамос викликає і каже: "Що ти такий убитий?" "Такий шанс втратили, – відповідаю. – А мені уже 32, мабуть, останній". Тренер: "Розумію. Але що ти там копаєшся? Потяг пішов. У нас найближча гра з "Іллічівцем", перемикайся".
Михайло Фоменко, тодішній тренер, пояснив причини поразки: ми програли всю боротьбу. Від себе додам: ми зарано повірили в успіх після домашньої перемоги.
Найбільше враження тоді справив Поль Поґба. Неперевершений футболіст. Дивився на нього і розумів: у футболі не обов'язково "клеїти" м'яч до ноги і "возити" його. Коли треба, Поґба робив півдотик, дотик, два – всі рішення на загострення.
У фіналі Ліги Європи-2015 "Дніпро" програв "Севільї". Прикро. Але матч був конкурентний. На відміну від Парижа, в мене немає образи на себе. Хоча виграти могли. Перші 20 хвилин другого тайму провели настільки сильно, що думав: перемога буде наша. Але одна помилка в обороні, і Бакка забив переможний м'яч. Після цього вони шансів нам не дали.
Головне слово, яким можна охарактеризувати Мирона Маркевича – мудрий. Усі рішення ухвалював на користь команді. Тоді була непроста фінансова ситуація. Маркевич заспокоював: "Хлопці, не дивіться на клубні проблеми. Я зроблю все, щоб їх владнати. А коли ви припините грати, образившись на когось, зробите гірше тільки собі. Уболівальники звинуватять саме вас".
Маркевич замінив Рамоса і став прищеплювати свій футбол. Програли "Копенгагену" за вихід до Ліги чемпіонів, і тренер позадкував. Зрозумів – нічого міняти не треба, все працює. Так дійшли до фіналу Ліги Європи, а Женя Селезньов забивав тоді чи не щоматчу.
Із Маркевичем завжди можна було полемізувати. Як капітан я в будь-який момент міг зайти до тренера і висловити свій погляд на ситуацію. Власне, з Рамосом також, я й особистим із ним ділився. Нині теж перебуваю в контакті з іспанцем, раджуся з ним, бо Рамос – колишній тренер "Реала", має величезний досвід.
"Дніпро" Рамоса не зміг виграти чемпіонат, хоча заслуговував на "золото". Складний турнір вимагав серйознішої фізичної підготовки. Іспанський штаб спочатку цей момент недооцінив. Але швидко вніс корективи у підготовку. Бігали на зборах по 9 кілометрів.
Не вважаю, що у тренерському штабі має бути окремий психолог. Цю роботу повинен виконувати головний тренер.
Найсильніші легіонери в історії "Дніпра" – Матеус, Калінич, Жуліано, Канкава. Привозили в команду і слабких. Але це звична історія для будь-якого клубу.
За нинішнім "Дніпром-1" стежу поверхово. Не вважаю цю команду своєю. Але коли оцінювати роботу Дмитра Михайленка, то треба підняти догори великий палець.
Женя Коноплянка має величезний потенціал. Я не погоджуюся, коли кажуть, що він провалився в Європі. Достатньо згадати, як почав у "Севільї", забив "Барселоні" у грі на суперкубок УЄФА. Інша річ, що зараз Женя грає за німецький "Шальке". Це не зовсім його чемпіонат.
Дивує, коли люди ставлять під сумнів закономірність перебування Коноплянки в національній команді України. Мовляв, не грає за клуб, ще й травмований. По-перше, сильніших гравців у нас немає. По-друге, Коноплянка за збірну завжди грає на високому рівні. У вересні йому буде 30. Не кажу, що молодий. Але про його успіхи ще в Україні почують.
Андрій Шевченко прийшов до збірної України на початку 2016-го. Пам'ятаю одну з наших перших розмов. Миколайович каже: "Команда завжди грала від оборони. Як вважаєш, ми здатні діяти по-іншому?" Я відповів ствердно.
Влітку Шевченко пропонував мені стати його помічником у збірній. Говорили на цю тему 20 хвилин. Відмовився, бо хотілося ще пограти.
Євро-2016 збірна України провалила. Усі рознесли гру команди. Розумію. Але згадайте матч з Німеччиною: там ми, особливо в першому таймі, грали пристойно. Ключовим став перший пропущений м'яч від Північної Ірландії. От він нас вибив із колії так, як "Барселону" другий гол "Ліверпуля".
Олег Блохін – це тренер-мотиватор. Під час його роботи у футболістів не було жодних проблем із фінансовим стимулюванням. Кажуть про його складний характер. Жодного разу у спілкуванні зі мною він не проявлявся. Комфортно було працювати з Олегом Володимировичем.
2005-го я перейшов до київського "Динамо" і не зміг заграти. Винен сам. А ще – травма, через яку пропустив два місяці. У "Динамо" ніхто довго не чекатиме.
Мене ставили грати лівим півзахисником. Ніколи не розумів причин цього. Вважав, моє місце в центрі. Хоча в часи Рамоса доводилося грати і в захисті, коли перебудовувалися на гру в три оборонці.
Свого часу мене запрошували в Англію. Не склалося. Не жалкую. Легіонером був у чеській "Славії". Зрозумів те, про що так багато говорять: це в Україні з іноземцями носяться. Там усі проблеми, зокрема побутові, маєш вирішувати сам. А до стартового складу потрапиш, коли будеш сильніший за місцевого.
Хотів би поспілкуватися з Юрґеном Клоппом. Запитати – як йому вдається бути своїм серед підопічних і чемпіоном на прес-конференціях?
Молодіжка має грати за тією ж схемою і в той же футбол, що й національна команда. Часто запитують: що важливіше для молодіжної збірної – результат чи підготовка гравців для головної команди? Ці речі взаємопов'язані. Слабко уявляю, що команда програє і за таких умов з'являться потрібні Шевченку гравці.
Кілька місяців тому грали в Туреччині турнір. В одному з матчів впевнено виграли перший тайм. На другий вийшли несконцентрованими. І тоді я зрозумів: як тренер я "програв перерву", не зміг підтримати настрій футболістів на потрібному рівні, зробити так, щоб у них не було самозаспокоєння.
5 
35413
Коментарі