Оксана Володимирівна КРАВЧУК, 21 рік, учителька української мови в Київській гімназії N75 на Печерську, закінчила Вінницький державний педагогічний  університет ім. Коцюбинського:

- Цього року закінчила філологічний. Родом із села Бабинці на Вінниччині. Мама там 27 років викладала німецьку мову. Я любила дивитися, як вона пише в зошитах. Точно знала, що піду вчителькою працювати. На початку червня відправила резюме до управління освіти Печерського району столиці. Запросили на співбесіду.

Парфум Nina Ricci придбала торік за 250 гривень, ще залишився

Викладатиму в шостому, сьомому та десятому класах. Перший урок буде про державну та народну символіку.

Має бути певний дрес-код. Із старих речей щось підійде. Купила кілька нових костюмів по 400 гривень, спідницю - за 250, черевики - за 400. У перукарні стрижка - 60 гривень, зачіска - 100. Новий блиск для губ - 45 гривень, парфум Nina Ricci придбала торік за 250 гривень, ще залишився. Зошити, ручки, олівці обійшлися в копійки. А от на книжки та посібники витратила близько 100 гривень.

Микола Володимирович ПЕРЕСАДИЛО, 22 роки, учитель фізкультури села Попівка Миргородського району на Полтавщині, закінчив Полтавський національний педагогічний університет:

- Свій кошторис підготовки до навчального року я склав давно. Частково вже скупився. Придбав діловий костюм до 1 вересня. Заплатив 750 гривень, за 200 узяв туфлі. Більш-менш нормальна краватка коштує 100 гривень, спортивний костюм - 700, кросівки - 300.

Треба ще секундомір. Хочу взяти механічний гривень за 200.

Моя зарплата як молодого спеціаліста складатиме 850 гривень. А щоб мати все необхідне, треба викласти не менше трьох з половиною тисяч. Якби не батьки, цієї суми не вистачило б.

Пішов у педагогічний, бо люблю дітей. Хочу розвивати в них "здоровий дух у здоровому тілі". Я - майстер спорту з пауерліфтингу. Брав участь у чемпіонатах та кубках України, чемпіон області. Учні, починаючи з сьомого класу, цікавляться моїм видом спорту. Спробую створити секцію при школі. Це дасть додатковий підзаробіток. Відпрацюю три роки. Якщо не бачитиму перспектив, шукатиму чогось іншого.

Відпрацюю три роки. Якщо не бачитиму перспектив, шукатиму чогось іншого

Дід мій теслярував, батько також може сам зробити стіл чи стілець. Маю такі ж нахили. Може, займуся плетінням меблів із лози. Зараз це ходовий товар.

4 вересня в мене весілля. Майбутню дружину звати Катя. Навчається на п"ятому курсі університету за спеціальністю "учитель української мови та літератури". Перевелася на заочне відділення.

Щоб віддаватися роботі, учитель має отримувати від трьох тисяч гривень чистими. І щоб дружина заробляла хоча б півтори тисячі.

Юлiя Василiвна ПЕТЬКОВА, 22 роки, учитель фізики школи N11 у Донецьку, закінчила Донецький національний університет:

- Йду із задоволенням, думаю, що школа - це моє. Приваблює живе спілкування, та й предмет завжди мені подобався. Якщо не зациклюватися на програмі, додавати до викладання творчу ноту, можна й для себе дізнаватися щось нове.

Мене взяли на півставки. Отримуватиму 500 гривень на місяць. Ще в молодших класах вестиму гурток танців за 400.

Прийшла в цю школу студенткою, щоб підробити викладанням танців. Займаюся ними з дитинства. А потім захотіла піти на роботу. Бо сподобалася тутешня атмосфера. В унiвері отримувала підвищену стипендію - 720 гривень. Доки допомагають батьки, зарплатою не переймаюся. Більше турбує, як зустрінуть старшокласники - як дівчинку чи як учителя. Якщо учні не відіб"ють охоти, може й усе життя пропрацюю в школі.

На підготовку до навчального року витратила 2870 гривень і ще 260 - на косметику. Почала готуватися ще взимку. Спочатку купила брючний костюм за 840 гривень. Потім придбала спідницю з піджаком - це ще 760. Дві блузи обійшлися в 360. За сумку для роботи заплатила 350 гривень, а за зручні туфлі на шпильці середньої висоти - 400. Методичні посібники купила за 110 гривень і канцтоварів набрала на 50. Слава Богу, у цій школі годують викладачів разом із учнями, так що не знадобляться гроші на обіди. Тільки три гривні в день на проїзд.

З інтернету тепер можна дізнатися більше, ніж із книг. За нього платить брат. Інтернет у нас безлiмітний, так що вистачає всім.

Лілія Миколаївна ШИПІТЬКО, 22 роки, вчителька англійської мови села Оленівка Могилів-Подільського району Вінницької області. З відзнакою закінчила Вінницький державний педагогічний університет ім. Коцюбинського за спеціальністю "Українська мова та література, англійська мова". Родом із села Бронниця Могилів-Подільського району:

- При вступі до університету брала цільове направлення з району, тому повернутися мусила обов"язково. З нашого села до Оленівки щодня їздить автобус, забирає дітей до дитсадка. Планую добиратися ним на роботу. У звичайній маршрутці довелося б щодня викласти за дорогу по десятці.

Із косметики придбала блиск для губ за 25 і туш за 85. Із прикрас маю золоті персні, сережки, ланцюжки, браслет

У селі залишатися не планую. Відпрацюю рік-два й постараюся виїхати до Вінниці. Мрію працювати в коледжі чи технікумі з дорослими дітьми. У майбутньому бачу себе тільки вчителькою, нічого іншого робити не вмію.

Одяг для роботи маю із університетських запасів - і ділові костюми, і святкові речі. Із прикрас - золоті персні, сережки, ланцюжки, браслет. Правда, потрібні сумка й туфлі, але їх докуплю протягом вересня. Із косметики придбала блиск для губ за 25 гривень і туш за 85.

Гроші в основному потратила на підручники з посібниками - 150 гривень та канцтовари - 260 гривень. Треба ще провести інтернет на домашній телефон. Саме підключення обійдеться гривень у 300. Зробити це планую з першої зарплати. Вона буде такою ж, як стипендія в університеті - 800 гривень, може тисяча.

Галина ПІДЛИПНА, 22 роки, вчителька хімії села Дев"ятир Жовківського району на Львівщині, закінчила Львівський національний університет ім. Франка:

- Витратила 550 гривень. Багато не купую, бо не знаю, чи довго працюватиму. Але хочу спробувати. У Дев"ятирі 9-річна школа. Повної ставки не матиму.

На одязі зекономила. Штани й туфлі маю, купила блузку за 200 гривень і спідницю за таку ж ціну. Зачіску й макіяж на перше вересня сама зроблю.

На 100 гривень придбала канцтоварів і підручник для одного класу. А скільки мені дадуть класів, не знаю.

Завдання для контрольних робіт планую набирати та друкувати в себе вдома. Купила папір - 30 гривень. Користування інтернетом обходиться 120 гривень на місяць. Хату в селі буду знімати. Домовилася за одну кімнату з кухнею за 100 гривень на місяць.

Зараз на зарплату, яка перевищувала би 650-700 гривень, сподіватися немає чого. Тому батьки допомагатимуть. Принаймні харчами.

Наталя Олександрівна КОРОЛЬОВА, 22 роки, вчителька німецької мови школи N5 в Івано-Франківську, закінчила Прикарпатський національний університет ім. Стефаника:

- Думала, якщо закінчила магістратуру з відзнакою, то вхоплять на роботу з руками й ногами, ще й черга буде. Зараз нормальні перекладачі в ціні. Але куди не тикалася, усі хотіли досвіду роботи принаймні три роки. Щоправда, грошей за працевлаштування ніхто не вимагав.

Уже в безнадії написала зо два тижні тому заяву до міськосвіти. Через два дні зателефонували й запропонували вчителювати в престижній школі. Питаю: "У якій?" - "У 5-й". Це ж моя рідна! Я її закінчила п"ять років тому, на четвертому курсі в молодших класах була на практиці.

Зраділа неймовірно. Через кілька годин ейфорія пройшла, і я злякалася. Чи зможу працювати зі своїми колишніми вчителями? А ще страшно, що не впораюся з класом. Не знаю й досі, які мені класи дадуть. Боюся випускників. Бо ще не готова дати їм відсіч.

Найперше вирішила змінити гардероб. Зазвичай ношу спортивний одяг: джинси, футболки, кросівки. Пригадую, як ми школярами кожну нову вчительку сприймали за взуттям і манікюром. Знання - це вже потім.

Отож записалася до перукарні. Стрижка, фарбування волосся й манікюр. Фарба моя. За все треба заплатити 120 гривень. Їду через усе місто на вулицю Хоткевича, бо там ціни доступніші. У центрі на 100 гривень вийде дорожче.

Власних грошей зараз не маю, тому попросила маму допомогти. Вона прикупила мені кілька класичних спідниць та блузок. У Кракові натрапила в модному бутіку на розпродаж зі знижкою 30 відсотків. Темно-синя спідниця обійшлася в 400 гривень.

Злякалася. Чи зможу працювати зі своїми колишніми вчителями? А ще страшно, що не впораюся з класом

Удома маю комп"ютер. Підручники не купую - у школі пообіцяли видати. Сумку маю стару, але пристойну. А от туфлі на підборах мушу придбати. Принаймні зо дві пари й престижні. Щоб були гарні й зручні, шкіряні. Ціна за пару, думаю, у межах 100-150 зелених.

Скільки отримуватиму, ще не знаю. Торік мала майже 800 гривень стипендії. То вистачало на перукарню й кави випити з коліжанками. Мабуть, за 15 уроків на тиждень отримуватиму не більше.

Як довго працюватиму в школі - не знаю.

×