Під тротуаром знайшли дві скрині з кістками

Родина італійки Емануели Орланді просить ексгумувати рештки ще з однієї могили на Тевтонському кладовищі у Ватикані. У липні на їхнє прохання відкривали дві труни. Навесні родичі отримали анонімного листа, що в одній із домовин можуть бути кістки 15-річної Емануели. Вона зникла 22 червня 1983-го. Поверталася з уроку флейти в Римі. Востаннє її бачили на автобусній зупинці

П'єтро ЗАФЕРІ, 57 років, поліцейський, Рим, Італія:

– Підозрюємо, що з родичів Емануели хтось знущається. У першому листі зазначалося, що треба шукати латинський напис "Спочивай у мирі". У Ватикані сумнівалися, чи дозволяти. Потім вирішили, що родина має право.

Відкрили могили двох принцес. В обох не було кісток. Ватикан пояснює, що на цвинтарі проводили будівельні роботи у другій половині 1800‑х. Після пошуків виявили дві скрині з кістками під тротуаром біля розкопаних могил.

За 40 днів до зникнення Емануели Орланді пропала 15-річна Мірелла Ґреґорі. Дівчата не були знайомі. Ці випадки можуть бути пов'язані.

Ватикан звинувачують у тому, що не сприяли слідству. Насправді допомагали поліції, як могли. Дозволили обшуки, допити. Вони нічого не знали.

 

Керолін ДЕВІДС, 64 роки, юрист, Сан-Франциско, США:

– Наша 25-річна мати поїхала в магазин і не повернулася. Автомобіль був на парковці. Пакети – в багажнику. Ніхто нічого не бачив.

Батько шукав її до кінця життя. За 27 років дев'ять разів ходив на впізнання. Одного разу йому написав засуджений. Казав, що це він її вбив. Тато поїхав на інший кінець країни. Виявилося, в'язень збрехав.

Сестра добре пам'ятала матір. Рейчел було 7 років. Вона займалася пошуками й після смерті батька. Мені було півтора, я змирилася з тим, що мама померла.

На 50-річчя Рейчел подзвонив приватний детектив. Сказав, що має для нас звістку. Якась жінка подала запит на відкриття банківського сейфу матері. Він зв'язався з нею. Та попросила зустрітися з нами.

Прийшла з двома жінками. Коли почала говорити, ми зрозуміли, що перед нами – мати. Сказала, що набридло жити з батьком. Обрала день, коли на парковці нікого не було. В якоїсь алкоголічки купила документи, жила під її ім'ям. Казала, що часто нас згадувала. Нових доньок назвала Рейчел і Керолін, як нас.

За півроку вони подзвонили. Просили прийти до матері в лікарню. Ми не пішли, не змогли. Вона просила фотографії онуків. Рейчел наді­слала записку: "Я тебе не прощаю".

Ми продовжуємо ходити на зустрічі родичів зниклих безвісти. Таких випадків, як у нас, мало. Але вони є. Треба бути готовими до болючих відповідей. У нашій групі жінка знайшла доньку. Та зникла в 17 і не хотіла спілкуватися. Знала, що мати шукає, але не озивалася. Більшість не дізнаються, де їхні рідні. Тому, коли хтось знаходить їх живими чи мертвими, це полегшення.

Батька підтримувала жінка, яка шукала зниклого сина понад 30 років. Отримала листа від його однокурсника з коледжу. Хлопець загинув, коли п'яним на вечірці стрибнув в озеро. Друзі перелякалися і сховали тіло.

Жанна ЯШИНА, 44 роки, інженер, Омськ, Росія:

– 9-річний племінник зник дорогою зі школи. Це був кінець грудня 2005-го. Вчителі сказали, що мав проблеми з навчанням, сварився з матір'ю. Це брехня, але поліцейським вистачило, аби вирішити, що втік із дому.

Тіло знайшли в березні. Сусід сестри запропонував підвезти Кирила. Завіз на дачу. Ґвалтував кілька днів. Потім убив. Закопав у садку, але земля була промерзла, тому неглибоко. У березні собаки відрили руку.

Сестра намагалася скаржитися в прокуратуру й міжнародні організації. Діти бачили машину, в яку сідав хлопчик. Але називали різний колір. Поліція вирішила, що вони вигадують. Кирило був іще живий.

Сестра займається пошуками зниклих дітей. Об'їжджають наркопритони, фотографують жебраків. Встановлюють камери біля будинків педофілів, надсилають їм листи. Її молодшій доньці 12. Вона не була ніде без супроводу дорослих.

Убивця Кирила торік вийшов на волю. Живе на дачі, де знайшли тіло хлопця.

Ґільєрмо БІНЬЙОНЕ, 42 роки, журналіст, Буенос-Айрес, Аргентина:

– Мати 2000-го розповіла, що моя біологічна мати була активісткою проти президента Хорхе Відели. Мене викрали в неї військові. Передали в родину Біньйоне. Батько був суддею, мати – домогосподаркою. Двоє їхніх дітей померли немовлятами, народилися з вадами серця. Мати казала, що ніхто її не питав, чи хоче малюка, але вона була щаслива.

Здав зразок ДНК, аби перевірити, чи хтось шукає мене. За чотири тижні отримав листа, що обоє моїх батьків живі. Шукали мене. Хтось із військових сказав, що їхня дитина померла.

Хотіли, щоб я відмовився від родини Біньйоне. Мовляв, вони знали, що це чужий малюк. Моя прийомна мати сказала, що зрозуміє, якщо вирішу змінити ім'я. Але я не міг. Мені дали любов, освіту, дім.

Ми спілкуємося з біологічною родиною. Але теплих стосунків немає. Мати відчуває це. Ми нічого вдіяти не можемо.

Айрін ВЕСТОН, 39 років, поліцейська, Бостон, США:

– Сестра 15-річна Олівія зникла після шкільної вечірки. Її провів однокласник. Це підтверджували інші діти. Його допитали, але вдома був вчасно. Не мав ні подряпин, ні синців.

За півроку поліція припинила активні пошуки. Двічі телефонували, що знайшли якесь тіло. То була не вона. Мати майже не спала, ходила містом із фотографією Олівії. Одна жінка сказала, що бачила її з дорослим чоловіком у магазині. Звернула увагу, бо вони видавалися закоханими. Поліцейські не розглядали цієї версії серйозно. Мати замовила фоторобот. Перевірила всіх її знайомих.

За 11 місяців після зникнення розбудила нас серед ночі. Сказала знайти знімки зі святкування 5-річчя Олівії. Їй наснилося, що там щось є. На одному фото впізнала чоловіка з фоторобота. Це був дядько подруги Олівії. Він забрав її з вечірки.

Поліція з'ясувала, що родина має будинок за 200 кілометрів від міста. Чоловік тримав там Олівію в підвалі. Був психічно хворий. У них справді були стосунки, але сестра захотіла їх розірвати. Тоді він її викрав. Примушував готувати їжу, одягатися в сукні його матері, читати на ніч. За непослух – бив. Олівія кілька разів намагалася втікати, але не вдавалося.

Зараз у сестри все добре, має родину. Проводить тренінги з дитячої безпеки. Наступного року вийде її книжка.

Критичною є перша доба після зникнення. Потім ще три дні зберігаються високі шанси знайти. Більшість зниклих розшукують протягом перших трьох місяців.

За рік родина має право оголосити родича померлим. Так роблять ті, хто втратив старих. Дітей батьки ніколи не оголошують загиблими. До кінця вимагають пошуків. Складно відстежити жертв торгівлі людьми. Їх використовують і вбивають.

16 років шукають британку Меделайн Маккейн. Вона 3-річною зникла з готельного номера в містечку Прайя-да-Луш на півдні Португалії, де родина відпочивала. Всі зачіпки поліції виявилися хибними

×