Переїхав до нас 44 роки тому. Відтоді мав три судимості

 

Австралія депортує людей з інвалідністю

Австралія відмовилася продовжити візу родині бангладешців Бхуян. Пояснили, що інвалідність їхнього 5-річного сина стане тягарем для медичної системи країни. Батько Махеді Хасан Бхуян звернувся до міністра внутрішніх справ із проханням дозволити їм залишитись. Той відмовив.

Чоловік приїхав в Австралію 2011-го

за студентською візою. Закінчив інженерний факультет спочатку в Бангладеш, потім у Південній Кореї. В Австралії здобув ступінь доктора наук. Йому запропонували урядову робочу візу як спеціалісту, яких у країні бракує. 2013-го Махеді Хасан Бхуян забрав дружину Ребаку.

– Син народився у Джилонгу в Австралії, – розповідає мати. – За кілька місяців ми помітили, що не тримає голови. Діагностували інсульт і легку форму дитячого церебрального паралічу

Остін МАКТЕРРІ, 37 років, лікар, Лондон, Велика Британія:

– Мене переманювали в Австралію два роки. Зрештою пообіцяли втричі більшу зарплату. Ми з дружиною переїхали.

Від безпліддя лікувалися 13 років. Емілі завагітніла три роки тому. На другому ультразвуковому обстеженні ми побачили, що син матиме численні вади розвитку. Нас переконували перервати вагітність. Ми відмовилися.

Щойно Емілі народила, мене викликали на розмову. Пояснили, що нам краще поїхати самим, щоб не було проблем із депортацією. На роботі ж радили затягувати суди. Не хотіли мене втрачати. Були розписані операції на 14 місяців уперед. Але ми вирішили, що це того не варте.

Повернулися додому. Син прожив півтора року. Ми були щасливі з ним. Особливого догляду не потребував. Попри весь біль був життєрадісним малюком. Коли помер, мені надіслали співчуття і запрошення приїхати на роботу ще раз. Відписав їм дуже грубо.

Ватта МАРТЕС, 47 років, доглядальниця, Кесон, Філіппіни:

– На роботі запитали, хто хоче заповнити папери для роботи в Австралії. Агент отримує відсоток за добре підготовлені кадри. Я пройшла всі тести на відмінно. Знаю англійську. Працювала в родинах німців і американців. Остання моя клієнтка була нідерландкою. Помирала від раку кишківника. Попросила доньок не відвозити її в лікарню, а платити мені. Я виконувала всі побажання. Соцпрацівник приходив перевіряти, чи пацієнтка доглянута.

Мені вже запропонували три родини в Австралії. Усі хочуть, щоб їхні рідні померли вдома. Я заповнила документи й на доньку. Вона перекладачка. Знає англійську, китайську, італійську і французьку. Заробляє дуже добре. Але незряча. Нам відмовили в останній момент.

Руан ІШМАРА, 32 роки, фотограф, Делі, Індія:

– Мав тримісячну візу в Австралію. Знімав для американського журналу. Зі мною були дружина й син. Малому стало зле в готелі. Пережив важкий інсульт. У лікарні виявилося, що наша страховка витрат не перекриє. Трохи допомогли друзі, але ми все одно не розплатилися й за тиждень лікування. Пролежали там півтора місяця.

Виписали, коли Сахар міг говорити і стояти на ніжках. Довго думали, як реструктурувати борг. Потім нам його просто списали. Я не міг повірити. Ми повернулися додому, щоб оформити нову візу. Менш як за добу отримали категоричну відмову. Пробував ще тричі – результат той самий.

Мень САУ, 40 років, архітектор, Брісбен, Австралія:

– Приїхала на запрошення уряду з Південної Кореї. Доньці було 8 місяців. У 2 роки нам діагностували епілепсію та аутизм. Я платила за її реабілітацію. Торік отримала листа, що до­зволу на проживання нам не подовжать. З юристом вирішили затягувати процес. Так усі роблять. Переїжджати не можемо. Ванесса не знає корейської. Все її життя – тут. У мене тут стосунки.

Шеф написав листа в міністерство, що гарантує оплату реабілітації та лікування моєї дитини. Дозволу не подовжили, але відклали суд на 2021 рік.

Коли Ванессі стало погано в школі, її забрали в лікарню. Грошей за це не взяли.

Допомагаю родині пакистанців. У них дитина на штучній вентиляції легень. Малюк паралізований. Він не переживе перельоту. Посвідки на проживання їм не дають, але теж постійно відкладають розгляд справи.

Говард КЛЕМЕНС, 61 рік, юрист, Сідней, Австралія:

– Міграційні закони Австралії дуже суворі. Маємо через це конфлікт із Новою Зеландією та Філіппінами. Їхніх громадян депортували найбільше. Кажуть, Австралія мусить знайти баланс із правами людини. З одного боку, вони праві. З другого, лікування дитини з інвалідністю справді шалено дороге.

Найбільше претензій до депортації через так звану поправку 501. Усіх, хто відсидів принаймні 12 місяців, мають відправити в їхні країни. Найбільше проблем через виробництво наркотиків й торгівлю ними, шахрайства і грабунки. Якщо людина не навчилася поважати наші закони, їй тут не місце. Депортують і тих, хто становить потенційну загрозу. Не обов'язково чекати, коли вони вчинять щось лихе.

Минулого тижня Нова Зеландія вимагала дозволити залишитися 63-річному чоловікові. Переїхав до нас 44 роки тому. Відтоді мав три судимості. Одна з них – торгівля зброєю. Кажуть, він відбув покарання за скоєне. У нього в Австралії залишились дружина й донька.

1000 новозеландців депортували за останні два роки з Австралії. Усі мали кримінальні судимості. 40% за перший рік скоїли повторний злочин у себе вдома

×