Наступна українська революція не нагадуватиме помаранчеву 2004-го

Богдан ТИЦЬКИЙ
23 роки, громадський активіст

Народився в райцентрі Березнегувате Миколаївської області.
З дитинства цікавиться політикою. Захопив нею і батьків. У ранньому шкільному віці відчув, що треба перейти на українську мову спілкування. ”Хоча серед моїх соратників є багато російськомовних, і вони вкладаються у справу не менше, ніж україномовні”, – каже тепер.
Вчиться на політолога в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка.
2009-го став співзасновником Чорного комітету – незареєстрованої громадської ініціативи. За мету поставили формування критичної до теперішньої влади народної сили, яка задля відстоювання прав громадян боротиметься зі злочинністю і сваволею чиновників.
Зустрічається з 21-річною Ганною Сіньковою – затримуваною за смаження яєчні на Вічному вогні біля київського Монумента невідомому радянському солдату взимку позаторік.
Любить мате – парагвайський чай — Богдан ТИЦЬКИЙ 23 роки, громадський активіст Народився в райцентрі Березнегувате Миколаївської області. З дитинства цікавиться політикою. Захопив нею і батьків. У ранньому шкільному віці відчув, що треба перейти на українську мову спілкування. ”Хоча серед моїх соратників є багато російськомовних, і вони вкладаються у справу не менше, ніж україномовні”, – каже тепер. Вчиться на політолога в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. 2009-го став співзасновником Чорного комітету – незареєстрованої громадської ініціативи. За мету поставили формування критичної до теперішньої влади народної сили, яка задля відстоювання прав громадян боротиметься зі злочинністю і сваволею чиновників. Зустрічається з 21-річною Ганною Сіньковою – затримуваною за смаження яєчні на Вічному вогні біля київського Монумента невідомому радянському солдату взимку позаторік. Любить мате – парагвайський чай

Наступна українська революція не нагадуватиме помаранчеву 2004-го. Це буде кардинальний поворот. Можливо, він станеться 2015 року – вважає громадський активіст Богдан Тицький

Я починав громадську діяльність за Кучми. При Ющенку стало простіше, а тепер прес набагато сильніший, ніж був при Кучмі. За президентства Віктора Андрійовича до пікетувальників майже завжди виходив чиновник, якого зобов'язували все з нами залагодити. Тоді, наприклад, вдавалося повертати гроші людям, яких кидали фірми. 2009 рік, фірма "АвтоТак", що видає машини в кредит. Наш знайомий Рустам Якименко вклав туди кошти. Йому авто не дали і грошей не вертали. Коли почали пробивати інформацію про цю фірму, таких випадків випливло багато. Ми пікетували "АвтоТак", Рустам показово розірвав угоду – це попало в пресу, на телеканали. Не минуло й тижня, як до нього приходить лист: "Рада директорів вирішила повернути вам кошти в повному обсязі". Більше того, за умовами контракту, який Якименко підписував, якщо він його розриває – компенсувати мали половину. А повернули всю суму. Вкладники, які з нами пікетували, також отримали кошти. За Ющенка публічні дії привертали увагу, їх боялися. А зараз – повний ігнор державними структурами, повний ігнор баригами. Тому методи мають бути жорсткіші.

І щодо громадських активістів раніше не було стільки кримінальних справ. Зараз за найменші акції протесту чи листівку загрожує або адміністративне покарання 15 діб, які я відсидів, або кримінальна стаття, під якою теж перебуваю.

15 діб сидів із двома соратниками за роздачу презервативів з обличчям людини, схожої на Януковича. Інкримінували відсутність заявки на акцію, хоч вона була і в нас на руках, і в адміністрації. Все було офіційно і легально, а навіть якби не було – це не привід, щоб переодягнені міліціонери і "беркутівці" всіх без розбору пакували і шили статтю. Зі всього видно, що акція з презервативами дуже дошкульна нашому президенту. Було використано міліцію, СБУ і суди, щоб це прикрити і не пустити в маси. Коли починали роздавати – усі ці люди відбирали пакети з упаковками.

За президентства Ющенка до пікетувальників майже завжди виходив чиновник, якого зобов'язували все з нами залагодити

Один презерватив у коробочці обійшовся гривні в півтори. Замовили пару сотень. Усі заходи – на самофінансуванні. Щоб мати рівномірний приріст членів, треба було б мати стабільне фінансування. Тому працюємо стрибками. Але кілька років тому ми були тільки тусовкою в Києві. Зараз і в столиці нас більше, і осередки маємо в Одесі та Сумах, формуються в Запоріжжі, Львові та Харкові. Ми – група людей, які об'єднавшись, діють кожен від свого імені. Це не потребує реєстрації. При цьому, всякий піар – потрібен. Люди мають знати, хто робить речі, що їм подобаються. Це і дає їм змогу з нами співпрацювати.

Теперішню ситуацію зі спротивом системі можна порівнювати з тією, що була наприкінці 1990-х: усі незадоволені владою, але тотальна апатія, і люди не бачать виходу. Але зараз в Україні такий стан, що будь-які різкі рухи влади спричинять бунт. Кажу саме про бунт, а не про революцію. Її ще треба готувати – нагнітати і наближати. І це маємо робити в першу чергу ми – громадяни-активісти, а не партійні діячі. Однак бунт – також благо на даний час. Він перелякає режим і той у чомусь, може, й попуститься. А наступна українська революція не нагадуватиме 2004-й. Це буде кардинальний поворот, і вже точно люди типу Януковича і його команди не лишаться при владі. Розраховую на 2015 рік. На превеликий жаль, наш народ чекає точки відліку. А там – вибори президента. Не думаю, що опозиція виставить сильного і правильного кандидата, але до того часу невдоволення тільки зростатиме. Може, й після жовтневого голосування цього року буде бунт, бо фальсифікації починаються страшні. Вчора людину порізали. На роздачі агітматеріалів щодня маємо конфлікти – або з міліцією, або з людьми кримінальної зовнішності. Я в цьому середовищі давно, і бачу, що минулі передвиборні кампанії такими не були. Одних ріжуть, інших б'ють, третіх саджають.

Як у Києві, так і по Україні почастішали випадки силової боротьби за права. Постійно чути про підпали, руйнування забудов, навіть убивства. Чим більше влада бєспрєдєліт і що глухіша до народу – то більше нагнітає опір. Завжди є небайдужі, та навіть байдужих рано чи пізно можна чимось дістати. Випадок Віталія Запорожця – то невеличкий паросток.

У Сумах кілька тижнів тому п'яний кандидат від Партії регіонів справив малу нужду посеред вулиці при людях із дітьми. "Чоркомівці" випустили наліпки, що йому на людей насцяти. То стало топ-новиною, зірвало всі Суми, і цей кандидат Єпіфанов попалився. Скрізь і всюди заявляє, що він – самовисуванець. А центральний сайт Партії регіонів написав "Проти кандидата від ПР Анатолія Єпіфанова застосована чорна агітація від Чорного комітету".

чорний комітет намагається якнайдошкульніше реагувати на свавілля влади – так, щоб це зачепило чиновника і стало відомим громадськості. Ми всі повинні навчитися дресирувати чиновників, стати силою, якої вони боятимуться. Нам треба висміяти режим, вказати на його недолугість та обмеженість. Інколи треба використовувати й радикальніші методи, аби той, хто чинить свавілля проти громадян, відчув безпосередньо на своїй шкірі, що робить неправильно.

Мали веселу акцію взимку 2010 року. Цвяхами забили двері в столичну держадміністрацію й накидали димошашок. Спонукала повна бездіяльність київської влади у прибиранні вулиць від ожеледиці та снігу. Тоді люди масово падали й калічились. Логіка була така: мерія не дає змоги громадянам нормально пересуватися вулицями – громадяни роблять те саме чиновникам.

Менти лишили мене в спокої й нервово бігали по коридору, не знаючи, що робити

Якось мене затримали на автобусній зупинці, побили, відібрали телефони, обірвали будь-який зв'язок із волею, хоч це – пряме порушення законодавства. Випадково люди дізналися, де я. Підняли галас, біля райвідділку розгорнувся пікет. Приїхали адвокати, журналісти. Менти лишили мене у спокої й нервово бігали по коридору, не знаючи, що робити. Адвоката до мене не допустили й поспішили відправити в ізолятор тимчасового тримання. Гадаю, перевели мене туди, щоб ніхто не міг зафіксувати сліди побоїв. Зрештою, завдяки галасу, через три доби я вийшов на волю під підписку про невиїзд.

На деякі акції наші ходили маленькими групками без телефонів. Місця і час перебування сім-карт – видно.

Розклейка по будинках – законна. Незаконно ліпити – на мій погляд, і неправильно – на дорожні знаки і пам'ятки архітектури. Ліпіть так, щоб це було доступно і при цьому нікому не заважало.

Формально на політичних агітках мають бути вихідні дані – замовник і наклад. Але не все є агітацією, кожна людина має також право роздавати надруковану власну думку. Наприклад – про керівників країни.

Оскільки більшість агітації – проти "регіоналів", то й конфлікти, як правило, з ними. На спеціально підісланих людей зі штабу чи перевдягнутих "правоохоронців" треба викликати міліцію. Щоб вони перші не викликали. Більше того, на міліцію – теж можна викликати міліцію. Якщо хтось у формі починає до вас бикувати, зразу просіть показати посвідчення. Якщо не покаже – порушує закон про міліцію. Відповідно – ставлення до нього не як до міліціонера.

Завжди при собі добре мати документ, бо відсутність посвідчення особи в нашій країні – формальний привід для затримання – щоб встановити, хто ти. "Що ти тут виступаєш? Зараз знайду схожу на тебе орієнтіровку і заберу тебе на 3 години", – казав мені один міліціонер.

Перше, що треба робити при затриманні, – повідомити про це на волю. Міліціонери не мають права забрати телефон, це пряме порушення закону. На такі дії потрібно писати скаргу – в міліцію, прокуратуру, куди тільки можна. Чи дасть це результат – невідомо. Але що більше таких кроків, то більша цього ймовірність.

Побудова громадянського суспільства і повалення режиму – речі взаємопов'язані. Зараз треба якнайбільше докластися, щоб повалити Януковича, а головне – навчити людей бути відповідальними. Врешті-решт – і за країну. Брати владу в руки велить наша Конституція. Народ, який там згадується – це ми.

Революція – швидка зміна встановленого політичного, соціального чи економічного порядку, здебільшого насильницьким способом. Походить від латинського слова revolutio – "розвертання".

Французьку революцію вважають головним переломним моментом у переході до способу правління, названого "західною демократією". Упродовж 1789 – 1799 років абсолютна монархія звільнила місце республіканському устрою.

– Це бунт? – запитав король Людовик XVI, коли дізнався, що вулиця захопила фортецю Бастилію.

– Ні, сір, це не бунт, це – революція, – відповів герцоґ Ліанкур.

Славетною революцією називають переворот у Англії 1688–1689-х, наслідком якого став перехід держави до парламентаризму.

Внаслідок Американської революції утворилися США. У 1775–1783 роках відбувалися політичні заколоти в британських колоніях Північної Америки, викликані небажанням підкорятися інтересам метрополії.

Російську революцію називають Жовтневим переворотом. 1917 року зникла Російська імперія. До влади прийшли більшовики.

Українська революція 1917–1921-х була низкою національно-визвольних змагань. За чотири роки країна пережила різні форми державності – УНР, Українська держава, ЗУНР. Українська революція відродила традицію державності й започаткувала процес формування модерної політичної нації.

Бунт – групова непокора, силовий спротив. Від повстання відрізняється більшою стихійністю, меншою спланованістю та масштабами. Однак, як і повстання, є проявом прагнення людей досягти спільної мети.

4 вересня 2011-го 34-річний житель села Семиполки під Києвом Віталій Запорожець із мисливської рушниці застрелив 37-річного дільничного інспектора Миколу Симоненка. "На похороні спереду йдуть родичі і плачуть, а ззаду – усе село торжествує. Несуть плакат: "Собаці – собача смерть", – розповідає 58-річний Микола Булатецький в інтерв'ю "Газеті по-українськи". Семиполківці міліціонера називали дияволом. Кажуть, майор роками тероризував селян, погрожував, займався розбоями і здирництвом. Кожне судове засідання у справі Запорожця супроводжувалося бунтами і затриманням їх учасників. 27 червня 2012-го Броварський міський районний суд дав Віталієві Запорожцю 14 років тюрми.

Заборонити себе знімати міліціонер не має права

1 Раз і на все життя запам'ятати: по телефону ніколи не говори того, чого не сказав би в присутності міліціонера. Слухають постійно, навіть якщо тільки побічно мав колись причетність до громадської діяльності. Найнадійніше спілкуватися – на вулиці без телефонів при собі.

2 На агітацію ходіть не самі, а групами по троє. Щоб під час розклейки можна було бачити, хто де поруч ходить.

3 Клеїти – де добре видно. Кілька однакових наліпок в одному місці кидаються в очі. День минув – ще раз пробіглися. Масову розклейку найліпше робити вночі і з найменшими контактами з соціумом.

4 Газовий балончик, електрошокер чи ще якась не заборонена річ – допомагають.

5 Майте документи, це прискорить встановлення особи. Іноді затримання на цьому вичерпується.

6 Конфліктні дії чи спілкування з міліцією дуже бажано документувати. Робота міліції – гласна. Заборонити себе знімати міліціонер не має права.

7 Затримали – дайте сигнал на волю. Нічого не підписуйте, можете навіть не розмовляти. Опер чи мент, який вас допитує, затримав незаконно – з такої позиції і треба до нього ставитись. Вас силою притягнули до відділення і ще мають претензії.

8 При змозі – підтягніть адвоката. А найкраще – щоб на волі робили кіпіш у ЗМІ. У міліції цього бояться.

9 Хоч би що сталося – не треба боятися. Якщо на вас напали, а у вас на футболці написано "Час дати відсіч" – то дайте відсіч.

10 Ментів не бийте, але пам'ятайте: вони – дрібні прислужники режиму, що разом із ним мають служити громадянам.