Коноплянці, Ярмоленку, Гармашу, Ракицькому по 30 років. А коли їм було по 20, український футбол купався в грошах. Хлопці отримували зарплати, співмірні з тими, що мали зірки у суперклубах Заходу. Не треба було рвати жили, лізти зі шкіри, щоб тебе помітили й запросили в "Манчестер Сіті", "Барселону", "Баварію" чи "Ювентус". Олігархи не були зацікавлені заробити гроші на футболі, як і зараз. Тож в Україні не було конкурентного середовища.
Інша річ – молодші. Зінченко й Малиновський менш обдаровані за групу виконавців 1989–1990 років народження. Однак Зінченко з його антропометрією грає за основний склад "Манчестер Сіті". А цей клуб має гравців різних збірних на три команди. Мабуть, на певному етапі Олександра й Руслана цікавили не гроші, а професійне зростання.
Олег ФЕДОРЧУК, 58 років, футбольний тренер
10 років тому мрією українського абітурієнта був Київський університет. А зараз щороку на п'ять відсотків зростає кількість студентів, які навчаються за кордоном. Вони з третього класу мріють про Оксфорд чи Сорбонну. І найкращі з них не зупиняться, доки не дійдуть до мети. Ніхто ж не каже: "Я повертаюся з Гарварда до КПІ, бо в мене там не вийшло". Так само артисти раніше мріяли про гастролі Україною, а нині – про європейський хіт-парад.
Футболісти мріють про суперклуби. Зінченко хотів грати за солідну європейську команду й інші варіанти розглядав як етапи на цьому шляху. Нинішнє покоління 20-річних мусить піти ще далі. Бо такою є епоха, в якій їм випало жити. Часи, коли в українських гравців не виходило на Заході, залишаються в минулому.
Віктор ГРАЧОВ, 63 роки, колишній футболіст донецького "Шахтаря"
Українських футболістів неправильно виховували. Тренери радянської формації вчили фізичній потужності, витривалості, а не техніці та розумінню гри. Також не враховували психологію гравців, нечасто спілкувалися з ними, не вчили адаптації в колективі, не переконали вивчити бодай англійську мову. Тому до футболу ери "Барселони" Хосепа Гвардіоли кінця нульових та початку 2010-х, до володіння м'ячем, швидкого короткого пасу та постійних атак українці виявилися не готові. Як і до боротьби за кожне очко і за кожен вихід на поле в "Штутгарті", "Гранаді", "Бетісі".
Навіть Коноплянка та Ярмоленко – лідери покоління – не спромоглися інтенсивно працювати, залишатися в грі, зберігати високий темп. У деяких матчах проти великих команд – мадридського "Реала", "Манчестер Сіті", "Манчестер Юнайтед", "Тоттенхема" – вони вистрілювали й виглядали топ-гравцями. Але в часи Гвардіоли та Клоппа бути гравцем рідкісних епізодів недостатньо. Коноплянка й не намагався змінитися. Ярмоленко чесно пробував. Але це коштувало йому двох серйозних травм.
Леон ВУРГАФТ, 33 роки, журналіст інтернет-порталу ua-football
8 
35413
Коментарі