Кільцева дорога Істамбул Чевре Йолу веде до першого мосту через Босфор. У районі Меджідієкьой на кожному розі дрібні торговці продають капці, ремені, хустки, окуляри, парасольки від сонця, пляшки з водою. Купую півлітрову банку пива "Ефес" за 3 ліри. Продавець загортає її у великий аркуш паперу.
- Чи можна пити пиво на вулиці? - питаю.
- А це ваші проблеми, містере, - щиро усміхається той. - Я лише продаю.
Під крамницею збирає свій ящик чистильник взуття. Хапає його під пахву й біжить у бік автобусної зупинки. З ящика випадає щітка й котиться мені до ніг.
- Гей, загубив! - гукаю.
Чистильник повертається.
- О, містере, які ви уважні! Зачекайте, я віддячу!
О, містере, які ви уважні! Зачекайте, я віддячу!
Просто на тротуарі викладає ганчiрки, щіточки, баночки-скляночки й чорну від вакси дерев'яну підставку.
- Ставте ногу! - сідає на складаного стільчика.
- Чистити кросівки? Жартуєте?
- Ви добра людина! Сердар почистить у подарунок.
- Ну, тільки якщо в подарунок.
Я розумію, що ця вистава - один із розводів типу: я сфотографую вас, а ви мені - долар. Зараз спитає щось про дітей.
- Ви одружені? - підводить голову Сердар.
- Розлучений.
- Ага, розумію. А в мене троє дітей. Дочка і два сини. В Анкарі живуть. Жінка хворіє. А я тут тяжко працюю, щоб їх годувати. Може, вивчу дітей, якщо допоможете, - тре замшу щіточкою з мильним розчином. - Ви звідки?
- З України.
- О, ми брати! Давайте другу ногу.
За 5 хвилин кросівки як нові.
- Гарно? Сердар старався. 18 лір!
- А де ж подарунок?
Він випростовується і благально складає руки на грудях:
- Але ж ви допоможете моїм дітям?
- Я подорожую без грошей, - не розмінювати ж 100 доларів на такий-от "подарунок". - Є от банка пива, беріть!
- Не можна. Рамадан.
Сердар скис і поплівся в інший бік від зупинки.
4 
35413
Коментарі