Англійська прем'єр-ліга – номер один у світі за фінансовою потужністю й популярністю. Це речі взаємопов'язані. З таким бекграундом вона не може бути слабка. Можна сперечатися, хто сильніший – іспанська примера чи англійська, та очевидно, що британці володіють неймовірним кадровим ресурсом. Навіть середняки й аутсайдери мають у складах гравців сильних збірних, іноді навіть тримають їх у резерві. Цьогорічний прорив став компенсацією англійцям за роки "недобору". Усі команди в фіналах єврокубків – то круто. Проте не є остаточним тріумфом. Рівень чемпіонату можна міряти не лише по топам. Краще визначати його в динаміці років п'яти. Клуби англійської прем'єр-ліги обов'язково мають бути у півфіналах єврокубків, решта – ситуативне.
Іспанська першість цікавіша за змістом гри проти англійської, хоча інтриги в боротьбі за чемпіонство там майже немає.
Треба відзначити прогрес англійців у роботі з молодими футболістами, із системою підготовки в них усе добре. А от англійські тренери все ще не топи. Будемо відверті, це об'єктивна оцінка, хоча в умовах АПЛ їм важко – існує мода й довіра до іноземців. А від своїх вимагають миттєвого результату й медійної успішності. Хоча справжні великі таланти пробилися б. Якщо ж цього не відбувається, значить крутих наставників немає.
Роберто МОРАЛЕС, 43 роки, спортивний журналіст
Дивно, що домінування англійського футболу сталося лише зараз. Із часу створення прем'єр-ліги тут була найкраща динаміка, найбільші інвестиції та прогрес. Повному тріумфу заважав брак кваліфікованих тренерів. Англійці не були би англійцями, якби не проявили острівний консерватизм. Але коли ця перепона впала й у Британію поїхали найкращі тренери, стало зрозуміло, що це лише початок. Думаю, англійське домінування триватиме щонайменше десятиліття. Я не бачу, аби хтось намагався скоротити дистанцію. Навпаки, з кожним роком вона зростає.
Аутсайдер англійського чемпіонату може собі дозволити придбання гравця за 20 мільйонів євро. Англійський стиль, коли кожен може обіграти кожного, приваблює глядачів та інвесторів. Тож першість "Реала" й "Барселони" може перерватися, як це сталося наприкінці 1970 років і початку 1980-х, коли Кубок чемпіонів вигравали винятково англійські клуби.
Віктор ГРАЧОВ, 62 роки, колишній нападаючий донецького "Шахтаря"
Англія займатиме перші позиції найближчі два-три роки. Її основний конкурент – Італія. Туди почали повертатися тренери й гравці, а це добрий знак. Італія оживає за рахунок грошей із Китаю та США, це найбільша небезпека для англійського домінування. Непогані умови для росту показує Франція. Однак там жорстке законодавство, високі податки. Іспанія застоялася. Суперництво "Реала" й "Барселони" нагадує змагання двох лідерів велогонки, які так захопилися боротьбою, що не помітили, як їх проковтнув пелотон (головна група у спортивній гонці. Рух у пелотоні дозволяє зберігати енергію, бо їзда близько до інших гонщиків значно зменшує опір повітря. – Країна). Іспанії знадобиться щонайменше чотири-п'ять років, щоби підтягтися до нинішнього англійського рівня.
Лідерство Англії – гарний приклад для України. Найперше для власників клубів. Головна вимога – перестати дурити себе й іноземців. Футбольний ринок у нас в зародковому стані. Тому треба робити кроки, які давно зробила Англія – відкрити бюджети клубів, перестати платити гроші в конвертах. І головне, не ставитися до футболу як до забавки олігархів. Футбол – це бізнес. Сусідня Польща зробила все необхідне й скоро пожинатиме плоди. Уже зараз в італійській "Серії А" грають 15 польських легіонерів. Наступний крок – інвестиції в польську "Екстраклясу". Ми станемо на англійський шлях, коли в нас будь-який іноземець зможе купити команду через інтернет. А зараз не маємо навіть приблизного бюджету жодного українського клубу.
Олег ФЕДОРЧУК, 58 років, футбольний тренер
8 
35413
Коментарі