День сурка

У грудні 2003-го перед вирішальним матчем групового турніру "Динамо" – "Інтер" ширився такий анекдот. "Динамо" програє 0:1. За хвилину до фінального свистка нападник киян Максим Шацьких виходить один на один із голкіпером "Інтера" Франческо Тольдо, обігрує його фінтом і свідомо б'є повз ворота.

Такий гумор у Києві викликало те, що за нічийного рахунку з групи виходили лондонський "Арсенал" і московський "Локомотив". І Шацьких мав промазати саме для того, щоб не випустити росіян із групи. В реальності все відбулося майже так само. Окрім того, що "Динамо" таки забило. На 68-й хвилині італійці відкрили рахунок, а на 85-й бразилець Діого Рінкон влучив. Кияни пропустили москвичів до 1/8 фіналу, а самі посіли останнє місце, хоча у разі перемоги над "Інтером" мали б місце "Локомотива".

То була остання гра Олексія Михайличенка в груповому турнірі Ліги чемпіонів. Уже влітку Ігор Суркіс звільнив його за домашню поразку від турецького "Трабзонспору". Потім не раз в інтерв'ю казав, що шкодував через це рішення й відчував провину перед тренером. Адже зараз про те, що "Динамо" в останньому матчі групового турніру матиме шанси на вихід із групи Ліги чемпіонів Ігор Михайлович може тільки мріяти.

Регрес клубу за ці роки важко не помітити. І що далі, то гірше. 0:8 від "Челсі" навесні ми пам'ятатимемо ще довго. Те, що "Динамо" потрібне свіже дихання, не сумніваються й фанати. На матчі з "Олімпіком" вони вивісили банер із написом "День сурка?". І намалювали граблі, на які керівництво клубу щоразу наступає.