5 березня 1868 року англійський винахідник Джордж Макгілл запатентував степлер - пристрій для оперативного скріплення аркушів паперу металевими скобами. Характерною відмінністю степлера стало наскрізне скріплення.

Відтоді, як з'явився папір, люди намагалися знайти способи зв'язати аркуші \між собою, щоб можна було сформувати довші документи. Винахідливі люди використовували для цього клей, стрічки та віск.

1866-го винахідник Джордж Макгілл отримав патент на пристосування для скріплення латунних листів - попередника нинішніх металевих скоб. Саме 5 березня 1867 року вважається офіційним днем ​​народження степлера - пристрою для скріплення аркушів паперу спеціальними скобами.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Почали виробництво кишенькових транзисторних приймачів

1914-го степлер з'явився в американських офісах. У компаніях встановили норму - один степлер на 500 співробітників. До кожного пристрою приставляли оператора, який заміняв скоби та стежив за його справністю.

Справжній прорив в історії степлера стався в кінці 1930-х, коли фірма Swingline розробила та випустила пристрій, в якому відкривалася верхня кришка жолоба. З того часу конструкція степлерів залишалася практично незмінною, змінювався лише їхній дизайн.

×