Буває, що у людному місці дитина плаче або кричить. Батьки часом не знають, як діяти у такій ситуації. Тому починають кричати на дитя.
"Часто дорослі вважають, що краще покарати малюка, накричати на нього, ніж вислухати. Але у таких ситуаціях батьки сердяться не на проблему, а на дитячий плач, крик чи істерику. Відтак свій грів дорослі перекладають на дитину. Але якщо малюк плаче - йому погано. І причина цьому обов'язково є"- розповідає Gazeta.ua психолог Наталія Носаль.

Фахівець назвала 5 причин дитячого плачу.

1. Я хочу
Найчастіша причин дитячого плачу - бажання щось отримати. Сльози починаються тоді, коли бажане залишається бажаним. Найскладніше, коли дитина починає істерику в магазині, вимагаючи іграшку чи солодощі. Виясняти стосунки на місці - марна справа. Маля починає грати на публіку і кричатиме ще дужче. Тому краще залишити крамницю і спробувати перемикнути увагу на щось інше. Якщо істерика почалася вдома - залиште дитину на деякий час на самоті. Вона дуже скоро усе припинить.

2. Мені боляче
Якщо боляче - треба плакати. Це природні емоції. До прикладу, дитина гралася на майданчику і впала. Плач дівчаток батьки сприймають нормально. Починають жаліти. А от хлопчиків зазвичай просять терпіти. Звичайно, майбутнього чоловіка не варто ростити тюхтієм. Але світ не перевернеться, якщо його вислухають і поспівчувають.

3. Мені прикро
Дитина плече від образи, від власного безсилля, від несправедливості. Це у дорослому віці дитячі проблеми здаються дрібницями. Але маляті навіть невелика образа може здаватися трагедією життя. Ми кричимо, замість того щоб вислухати. Але діти копіюють поведінку дорослих. Якщо ми будемо спокійними, то вони наступного разу істерику змінять спокійною розмовою.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як не виховати дитину-егоїста - психолог

4. Зверніть на мене увагу.
Звична картина, коли через домашні турботи чи роботу дорослі мало часу приділяють дітям. Не вистачає часу похвалити за складені у кімнаті іграшки чи погратися в машинки. Але діти хочуть уваги. На їхнє: "Подивися на мій малюнок " - ми подивимося і повертаємося назад до справи. А малюк хоче, щоб його роботу оцінили, обговорили похвалили .

5. Я впертий
Сльози через власний не легкий характер - результат батьківського виховання. Коли тато й мама, а частіше дідусь й бабуся, занадто часто поступали дитячим капризам. Легше дозволити маляті погратися у планшеті чи дати цукерку, ніж разом зайнятися якоюсь справою. Тому то й впертість виникає перш за все через нестачу батьківського тепла.

×