Вклади у компаніях страхування життя прирівняють до депозитів

Протягом останніх 4 років Верховна Рада не прийняла жодного законопроекту, який би регулював небанківську фінансову галузь. Вона, на відміну від банківської, працює з "довгими" ресурсами. Зараз в Україні їх мало. Держава не позичає грошей у громадян, щоб розбудовувати економіку. Змушені звертатися до іноземних інвесторів. Українці зберігають гроші під матрацом чи у скляних банках. Ці кошти не працюють на економіку. Щоб люди несли їх у фінансову систему, має бути довіра. Для цього треба захистити права споживачів. Тобто створити Фонд гарантування вкладів, як один із механізмів відродження довіри. Щоб після банкрутства страхової компанії, українці могли отримати свої гроші в межах гарантованої суми.

На 1 січня 2018 року в Україні працювала 31 компанія страхування життя. За рік кілька компаній самі здали ліцензію. Це були ті, які не вели діяльності. Водночас закон не звільняє їх від виконання зобов'язань.

До 2013-2014-го не було жодного випадку банкрутства страховиків. Під час кризи з ринку пішли 5 компаній. Вони не виконали зобов'язання перед клієнтами на суму більше 300 мільйонів гривень. Зараз більше 22 тисяч осіб об'єдналися на базі громадської організації. Проти 4 компаній порушили кримінальну справу. За законом, компенсацію їхнім клієнтам повинні виплачувати з державного бюджету. У секторі страхування життя сконцентровано більше 8 мільярдів гривень. Тобто відсоток невиконання зобов'язань набагато менший, ніж у банківському середовищі.

Страхова виплата гарантується не тільки з накопичення, а й захисту. Вона має 2 складові. Це захист. Наприклад, людина помирає. Спадкоємці мають право отримати гроші. Крім того, клієнтам компаній надають страхові виплати у разі нещасного випадку. Друга складова – накопичувальна. Там виплачується так звана викупна сума. Вона доволі мала перші роки страхування. Однак стає більшою протягом дії договору. Адже страховики займаються "довгими" грошима. Середній термін дії договору страхування - 10 років. Є договори на 20 і більше. Чим більше людина накопичує, тим більше, за рахунок інвестиційного доходу, зростає викупна сума. Таким чином, гарантуються не внески, як у банківській системі. А гарантуються викупні суми і страхові виплати.

Законопроект, який Верховна Рада ухвалила у першому читанні 8 жовтня 2013 року, передбачав створення окремого фонду для страхових виплат. Законопроект, який оприлюднено на сайті Нацкомфінпослуг зараз, покладає ці зобов'язання на Фонд гарантування вкладів. Щоб останній зміг взяти на себе таку відповідальність, потрібно відпрацювати процедуру примусового виведення з ринку і введення тимчасових адміністрацій на стадії, коли у компанії ще є активи. Адже ті компанії, які пішли з ринку під час кризи, не залишили на своєму балансі жодного активу. У кращому випадку обліковувався стіл та стільці. Тому позиватися чи створити кредитний комітет виявилося не можливо.

Фонд гарантування буде займатися примусовою ліквідацією, виведенням компаній з ринку. Однак у банківській системі тимчасові адміністратори вводяться, коли тільки починається загроза активам. Водночас Нацкомфінпослуг пропонує спочатку відбирати ліцензію у компанії страхування життя. Тільки тоді передавати її Фонду гарантування вкладів. У такому випадку втрачається будь-яка можливість запобігти банкрутству компанії.

Це стосуватиметься тільки тих клієнтів, за яких буде внесена сума у Фонд гарантування вкладів. Тим, хто втратив страхові внески раніше, кошти потрібно виплачувати з державного бюджету.

Захист в небанківському секторі має бути на такому ж рівні, як у банківському. Адже це власність українців. Якщо вона у банківському середовищі захищена на 200 тисяч гривень, то в небанківському сума має бути не меншою. До кризи 2008-2009-х в США захист за банківськими депозитами становив $100 тисяч. У компанії страхування життя - $250 тисяч. Після кризи виплати зрівняли - до $250 тисяч. У нас ситуація протилежна. Банківську сферу захистили, а про страховиків забули.

Сьогодні гроші на компенсацію - це тільки державний бюджет. Далі будуть накопичувати суми у Фонді гарантування за рахунок відрахувань.

Депозит і страхування життя - різні фінансові інструменти. Депозит не містить захисту, який є у внесках страхування життя. Наприклад, щомісяця клієнт вносить кошти за договором страхування. Якщо він раптово помер, то його спадкоємцям виплатять суму, яка в рази більша за щомісячний внесок. У банків такого немає. Крім того, страхування життя - це договір, який укладають на багато років. Є пожиттєві договори. Гроші можна вносити щомісяця невеликими сумами – по 50-100 гривень. Це дозволяє людям, які не схильні заощаджувати, відкладати кошти поступово. За 10 років можна накопичити чималу суму. У депозитах сума внеску фіксована. Банкам складно поповнювати вклади щомісяця.