Коли Мустафа Найєм поміняє свою чашку на будівлю Кабінету Міністрів України або які судді підтримують люстрацію?
У ці вихідні Мустафа Найєм, якого ми вважаємо одним з найталановитіших журналістів України, вчергове відзначився своїми професійними якостями.
Це відбулося на каналі "Громадське ТБ", яке виходило в ефірі Першого національного телеканалу України 5 квітня 2014 року. Гостею студії була суддя Господарського суду міста Києва Ганна Бондаренко, що стала відомою за останній час.
Відео цієї частини передачі можна подивитися тут.
Після гучних статей та ініційованого виконуючим обов'язки Президента України розслідування причетних до розкрадання "Межигір'я" з державної власності, в студію прийшла суддя Бондаренко, яка була помічником судді, що двічі відмовив Кабінету Міністрів України у вимозі повернути "Межигір'я". Тобто, по суті, сама готувала тексти рішень. З одним із рішень можна ознайомитись тут.
Її бажання вигородити суддів, що приймали це рішення, було більш ніж очевидним. Логіка проста – сторони домовилися (є воля сторін), значить, все законно, суд, на її думку, безсилий – це не його компетенція.
І ось тут геніальний мозок Мустафи згенерував дивний приклад: "Тобто, я можу зараз домовитися з урядом про те, що вони передадуть мені будівлю Кабміну в обмін на мою чашку, і це буде законно?", – питає Мустафа. На що молоденька суддя відповідає, що якщо ви дотримаєтеся процедури і Фонд держмайна дасть згоду, то немає проблем – суд буде безсилий!
Геніально!
Навіть не знаючи законів і не маючи юридичної освіти, будь-яка розсудлива, повторюю розсудлива, людина в такій ситуації скаже, що так мінятися не можна.
Це що виходить: за допомоги корумпованих чиновників, яких залякали, підкуповували або іще що-небудь, можна поміняти чашку на будівлю уряду? І якщо справа потрапить до такого "судді", то держава цю будівлю собі не поверне? Повна маячня.
Але чути таку маячню з вуст професійного судді, яка при цьому вважає себе чесною і правильною (принаймні, з публічних заяв останнього тижня), це вже вибачайте.
По-перше, Закон України "Про приватизацію державного майна" (частина 2 статті 5) забороняє приватизацію (а значить перехід власності від держави в т. ч. шляхом міни) такої будівлі (як майна, що забезпечує виконання державою своїх функцій). По-друге, норма ч. 4 ст. 293 Господарського кодексу України свідчить про те, що міняти державне майно (основні фонди – якими є будівля) можна лише в тому випадку, якщо інша сторона є державною. До речі, про порушення цієї норми забула згадати Бондаренко і у випадку з "Межигір'ям", шалено виправдовуючи всіх суддів, що відмовили у визнанні недійсним договору міни?!
Врешті-решт, є здоровий глузд (внутрішнє переконання), яким має володіти будь-який суддя!
До речі, слова Бондаренко, що "ці рішення пройшли всі інстанції", є брехнею!
Ось і виходить, що Мустафа Найєм ніколи не зможе поміняти свою чашку на будівлю уряду, та й, думаю, не ставив він такої мети.
А ось перевірити якості судді у нього вийшло – суддя тест повністю завалила, починаючи від незнання чинного законодавства до порушення статей 1, 3, 17 Кодексу етики судді (тому що, наприклад, у мене після такого виступу довіра до чесного і справедливого суду зовсім не зміцнилася – скоріше, навпаки).
Хоча, ні, все-таки такий шанс у Мустафи може з'явитися – звернімо увагу, що лише суддя Бондаренко приєдналася 4 квітня до трьох народних депутатів – авторів скандальної редакції Закону України "Про відновлення довіри до судової системи" і узяла участь в прес-конференції на тему: "Справедливий суд в Україні під загрозою?".
Що примусило організаторів її запросити? Її досвід або громадська довіра до неї?
Вона ж в унісон з Онопенком виступала за зрив З'їзду суддів.
Одним словом, розділивши з нею одну трибуну, а, вірогідно, запросивши її, автори законопроекту, ймовірно, вважають її еталоном професійного судді, і метою люстрації є залишити лише таких суддів!? Адже, погодьтеся, навіщо інакше її запрошувати і виступати разом?
Таким чином, мета люстрації - залишити суддів, які не заважатимуть влади міняти брудні чашки на державні будівлі, тарілки на заводи, а обідні сервізи на землю?
Тепер кожен народний депутат і громадянин України нехай чесно запитає себе – чи бачить він ідеал судді-майбутнього в особі Ганни Бондаренко? Якщо, так, то запропоновану її "партнерами по прес-конференції" редакцію закону дійсно варто прийняти в другому читанні!
А якщо ні, то компетентним органам, а також іншим суб'єктам люстрації (Єгор Соболєв) варто поставити питання про відповідність посаді судді, яка навіть в думках допускає правомірність обміну чашки з недопитим чаєм на будівлю Кабміну на вулиці Грушевського, що належить Україні.
4 
35413
Коментарі