Україна зараз знаходиться в найскладнішій за всі часи незалежності політико-економічній ситуації та балансує на межі банкрутства і війни із Росією. Але це не заважає певним бізнесовим угрупуванням цинічно продовжувати заробляти на крадіжці державних ресурсів. Сума, на яку фактично обкрадають державу – вражає: 1 мільярд доларів. І мова йде про нафту. Наше видання вирішило провести власне розслідування цієї оборудки та назвати тих "героїв", що вирішили збагатитися на державному майні у важкі для країни часи.

2 квітня до новопризначеного міністра палива та енергетики Юрія Продана надійшло цікаве звернення від національного державного оператора української нафтопровідної системи ПАТ "Укртранснафта" за підписом голови правління Олександра Лазорка. Цим листом керівник цього стратегічного державного підприємства жаліється профільному міністру на відсутність останніми роками постачання російської нафти та здійснені РФ заходи по перенаправленню цих потоків в обхід України. Як бачимо момент обрано дуже вдало. Лазорко у листі просить Уряду звільнити майже всі наявні в державі нафтопроводи від нафти, шляхом заповнення їх розчином консерванту або азотом, а весь обсяг викачаної технологічної нафти направити для переробки на Кременчуцький нафтопереробний завод ПАТ "Укртатнафта" для отримання необхідних державі нафтопродуктів та додаткового надходження акцизного податку в обсязі біля 1 мільярда гривень.

На перший погляд все виглядає начебто логічно і красиво. Але це тільки для "неозброєного ока". Сам пан Лазорко, незважаючи на державну посаду та обов'язок дбати про інтереси України, фактично вчинив в інтересах зовсім інших осіб. Відомим широкому загалу є те, що Олександр Лазорко до свого скандального призначення в "Укртранснафту" у 2009 році обіймав посади директорів Дрогобицького та Надвірнянського НПЗ, що належать групі "Приват" одіозного олігарха Ігоря Коломойського. Привертає увагу й той факт, що Кременчуцький НПЗ ПАТ "Укртатнафта" теж підконтрольний групі "Приват", а сам пан Коломойський є навіть членом Спостережної Ради цього товариства. Про це неодноразово писали ЗМІ.

Отже керівник "Укртранснафти" чомусь забув вказати у своєму зверненні міністру Продану на балансову вартість нафти, що міститься в нафтопроводах і саме з цього починається найцікавіше в цій заплутаній історії. Справа в тім, що наявна технологічна нафта обліковується на балансі "Укртранснафти" та за виключенням нафтопроводу "Дружба" не переоцінювалася з моменту створення підприємства. А ціна в нашому випадку має значення. Так, згідно балансу "Укртранснафти", собівартість нафти що міститься наприклад у Придніпровських магістральних нафтопроводах складає лише 381 гривню за тонну, а обсяг цієї нафти складає 686 тисяч тонн. Далі ще цікавіше – собівартість 673 тисяч тонн нафти що містить МН "ПМН" складає 383 гривні за тонну. Ну а наостанок, вартість "переоціненої" нафти в МН "ПДМН" складає аж 838 гривень за тонну при обсязі 533 тисячі тонн. Не вдаючись в тонкості підрахунків, зазначимо, що сьогодні розміщені в нафтопровідній системі Україні сорти нафти коштують не менше 750 доларів за тонну, а враховуючі навіть офіційний курс національної валюти, ринкова вартість тонни технологічної нафти складає 8400 гривень. Запам'ятайте ці цифри – 381, 383 та 838 гривень проти ринкових 8400 гривень. А що ж пропонує пан Лазорко новому Уряду, який зараз рятує країну від дефолту, та який, довіряючи висновкам очільника нафтотранспортного монополіста? А пропонує він фактично дозволити звільнити нафтопроводи та відправити всю нафту в обсязі 1 мільйон 350 тисяч тонн на переробку на "приватівську" "Укртатнафту".

А тепер прийдеться згадати математику:

1) 8400-510=7890гривень/тн (різниця між ринковою та середньобалансовою вартістю нафти в нафтопроводах);
2) 7890*1350000=10,652 мільярдів гривень або приблизно 1 млрд. дол.. (прибуток "Привату"!).

ТРОХИ ІСТОРІЇ

Доцільно було б повернутися до історії стосунків цього підприємства з "Уктранснафтою" та на фінансовому стані самого Кременчуцького НПЗ. І знову ж таки, про цю історію "взаємовідносин" писало не одне вітчизняне ЗМІ.

Нагадаємо, що "Приват" управляє підприємством з 2007 року, саме з цього часу прибутків на заводі не стало. При цьому слід врахувати, що державі належить 43% у статутному капіталі "Укртатнафти". Збитки заводу у 2010 році склали 1,2 млрд грн., у 2011 році 1,49 млрд грн., у 2012 – 1,9 млрд грн., 2013 - 904 млн грн. Таким чином, лише за останні три роки, НПЗ зазнав збитків у сумі понад 8 МІЛЬЯРДІВ і знаходиться декілька років в розпочатій процедурі банкрутства.

Майже вся дебіторська заборгованість є боргами на справді "приватовських" компаній, частина з яких вже банкрути. Тільки одна авіакомпанія "Аеросвіт" винна заводу понад 1,5 МІЛЬЯРДИ ГРИВЕНЬ, які вже ніколи не буде повернуто. Тобто, фактично, Лазорко пропонує переробити державну нафту на заводі-банкруті, діяльність якого держава давно не контролює. Майже на днях, очікується рішення міжнародного арбітражного трибуналу за позовом "Татнефти", яку "Приват" виштовхнув з Кременчуцького НПЗ. Згідно рішення трибуналу, не Коломойський, а саме Держава Україна повинна буде відшкодовувати татарським екс-власникам заводу понад 1,5 МІЛЬЯРДИ ДОЛАРІВ з відповідним арештом державних активів за кордоном.

З приходом Лазорка в "Укртранснафту", у 2009 році роботу нафтотранспортної галузі поставлено у залежність від приватної компанії. Придніпровські магістральні нафтопроводи було реверсовано для постачання на Кременцуцький НПЗ азербайджанської нафти. Завод обіцяв щомісяця споживати щонайменше 240 тис тон нафти. Проте у 2010 році було прокачано лише близько 1 млн. тонн, а у 2011 році 0,64 млн. тонн. Такими діями в інтересах виключно "Привату", державою втрачено близько 6 млн. тонн казахського транзиту через Одесу та 2,5 млн тонн на Одеський НПЗ, який вимушено зупинився.

"СТАРІ-НОВІ" ОБЛИЧЧЯ

Але на цьому наша історія не закінчується – цікавіше попереду! Справа у тому, що лист Лазорка виявився лише формальністю, а в реальності – працівники "Укртранснафти" вже не перший місяць "консервують" зазначені в зверненні нафтопроводи, а нафта з них зникає в невідомому напрямку. Наскільки нам стало відомо із власних джерел у правоохоронних органах, під час витіснення у березні 2014 року технологічної нафти з ділянки нафтопроводу Снігурівка-Херсон правоохоронними органами були затримані обладнання та засоби, якими проводилися незаконні дії по фактичному викраданню нафти з нафтопроводу. Працівники Південної філії ПАТ Укртранснафта надали пояснення правоохоронцям, а 22 березня 2014 року в ЄРДР відкрито кримінальне провадження №12014230020001086. Але нам дуже цікаво дізнатись, які саме аргументи виявились настільки переконливими для правоохоронних органів, що ці події аж ніяк не вплинули, а скоріше прискорили, підготовку до витіснення нафти з вищезгаданих нафтопроводів Самара-Лисичанськ та Лисичанськ-Кременчук? Чи може такий поспіх пояснюється очікуваним падінням світових цін на нафту, внаслідок санкцій США у відповідь на агресію Росії?

Як повідомляють джерела в самій "Укртранснафті", окрім херсонської ділянки, приватовці вже майже повністю "освоїли" нафтопровід Великоцьк-Лисичанськ-Кременчук. Наявні в ньому близько 500 тисяч тонн нафти вже перероблено на Кременчуцькому НПЗ, а отримані продукти реалізовано через приватовські АЗС.

Але найбільш цікавим в цій історії є фактична мега-крадіжка століття, коли дозволу на звільнення нафтопроводів від нафти та її переробку від уповноважених державних органів ще не отримано, а майже 700 ТИСЯЧ ТОНН НАФТИ ВЖЕ ВКРАДЕНО у держави. Джерела в Міненерговугілля повідомляють – "схему" з розкрадання державної нафти курує особисто беззмінний радник міністра Ігор Кірюшин, який більше відомий громадськості як голова аукціонного комітету з продажу державної нафти та газоконденсату, і з дозволу якого в останні роки олігархи Курченко (на зрідженому газі) та Коломойський (не сплачуючи ПДВ на українській нафті) заробили на державі десятки мільярдів гривень. Джерела зазначають, що незважаючи на наближеність до екс-міністра Ставицького, пан Кірюшин сьогодні не виходить з кабінету вже нинішнього очільника міністерства пана Продана, діяльність якого в попередньому Уряді, була тісно пов'язаною з лобіюванням інтересів групи "Приват". Кірюшин є заступником голови Наглядової Ради "Укртранснафти" і саме цим пояснюється дата листа Лазорка 1 квітня, бо в цей день, чинний голова Наглядової Ради цього товариства що також є директором нафтогазового департаменту міненерговугілля Ігор Рубан був на лікарняному.

ЖОРСТКІ ВИСНОВКИ

Після аналізу масштабів оборудки стає цілком зрозумілою реальна мета походу дніпропетровського губернатора Коломойського у владу та небачена "щедрість" по заправці української військової техніки. Якщо ВКРАСТИ у державі МІЛЬЯРД ДОЛАРІВ, можна і "пожертвувати" з ДЕРЖАВНОГО підприємства кріхти для громади та заправити безкоштовно декілька танків, не забуваючи при цьому зробити собі піар. Але справа не тільки у надприбутках олігарху.

Нафтотранспортна галузь України впевнено і цілеспрямовано знищується. І мовчазна відсутність державної політики, і бездіяльність правоохоронних органів у відстоюванні інтересів держави аж ніяк не сприяють зростанню енергетичної незалежності України. Скоріше навпаки. Виходом з цієї ганебної ситуації повинна стати негайна реакція з боку Уряду та Президента з показовим звільненням з посад міністра Продана і його радника Кірюшина, оприлюднення причин звільнення та призначення фахових професіоналів галузі які боронитимуть виключно інтереси держави. Маємо надію, що такі ще залишились.

×