46-річний Олександр Гаврилюк спить з собакою Бобом біля супермаркету "Білла" на столичному Хрещатику. Від чоловіка тхне сечею і тютюном.
Він живе на вулиці п'ять років. Ночує на вокзалі або у під'їздах багатоповерхівок.
"Купіть мені бутилку кагора і дві пачки мальборо, бо не скажу, чого бомжую", - пригрожує, сідає на плитку, гладить пса.
"Я у морфлоті служив, гроші непогані заробляв, - ховає сигарети і вино за пазуху. - З жінкою в Одесі жили. Мене скоротили 1998-го. Коли моя тьотка померла, перебралися в Київ у її квартиру. На стройки почав ходить. Жінка Катя ні в чом собі не одказувала. Я їй на всі празніки золото дарив. Шубу і дубльонку міняла щороку. 2005-го поїхав на заробітки в Іспанію".
Працював у Жироні сантехніком. Щомісяця слав додому 500 євро. Дзвонив раз на два місяці.
"Дружина перші півроку за мною плакала, а потім до телефону перестала підходити. Дочка Наташа постійні відмовки придумувала: "Мама в ванні", "у магазин пішла", "до сусідки вибігла". Подзвонив сусіду з першого етажа Валіку Закревському. Він про Катіного коханця розказав. Я за тиждень всі справи в Іспанії згорнув і додому вернувся".
Катерина викинула усі речі чоловіка. На поріг його не пустила.
"Катя розлучилася зі мною без мого відома. У мене в паспорті досі штамп не стоїть. Дочка за мене не вступилася. Сказала: "Папа, спасіба за все, но ти нам більше не нужен".
"Познайомився з Лесьою, на 7 років молодшою за мене. Жив у неї на квартирі. Вже одружуватися збиралися, та її мама нас посварила. Боялася, що я на Лесину жилплощадь претендую. Зібрав носки і труси, поїхав на вокзал. Думав в Одєсу вертатися. У мене під Одєсою тато в селі живе. Там познайомився з Льошою Попенко. Він запропонував жити у хаті під Києвом. Там я став спиватися, після того взагалі на вулицю перебрався".
Закурює. Робить три тяги, починає кашляти.
"Не відвертайтеся. У мене не туберкульоз. У грудні робив знімок, легені чисті. Я ще до самої ручки не докотився. Одягаюсь тепло, їсти ходжу у їдальню, миюся щотижня. Остання кондіция — коли мочишся там, де спиш. Я на смітниках жратву не шукаю. Збираю бутилки і макулатуру. Заробляю до 200 гривень за день. Якби пив менше, то на комнатку в гуртожитку за чотири роки відклав би. Торік трьох товаришів поховав. Льошка Попенко замерз, Гріша від передозування скончався, Валєрка пропав безвісти. Востаннє бачив його на вокзалі".
3 
1
Коментарі
6