– Лікар справжню корупцію розвів. Ходить весь у золоті й не соромиться, – каже дружина ввечері.

Уперше водила 2-річну доньку на огляд до ортопеда в дитячу лікарню Києва. Коли чекала в черзі, побачила, як батьки, заходячи до кабінету, дістають із гаманців по 50 гривень. Дружині пояснили: без грошей не прийме. Якщо хоче нормального ставлення і точного діагнозу – краще дати.

– Дитину оглянув. Виписав вітаміни, що потрібно давати, аби не було рахіту. Думала, з грошима пронесло. Але коли зібралася виходити – 50 гривень випали з куртки. Ортопед усміхнувся і протяг руку. Зрозуміла, що без хабара не обійдеться.

Наступного дня телефоном переповідаю розмову знайомому Андрію. Він кілька разів хотів вступити до медуніверситету, але не склав вступних іспитів. Сміюся, що має радіти, бо не вліз у систему й не став корупціонером.

– Правильно твоя жінка зробила, що гроші дала, – каже Андрій. – Мої родичі – дурніші. Кілька років тому в діда було защемлення грижі. Коли привезли до лікарні, у хірурга закінчилася зміна. Натякнув, що готовий про­оперувати за тисячу гривень. Мої грошей пожаліли. Доки 4 години чекали на іншого лікаря, в діда пішло зараження внутрішніх органів. Він помер. Незаплачену тисячу поклали йому в труну. Так попросили вибачення.

×