– Пашу, як віл, майже без вихідних. Але гроші непогані почали капати, – говорить Віталій.

Рік тому він звільнився з роботи в облдержадміністрації. Працював начальником одного з відділів. Не влаштовувала зар­плата – близько 5 тисяч гривень на місяць. На неї неможливо утримувати двох дітей, дружину в декреті і платити за квартиру, пояснив. Став продавати речі із секонд-хенду через інтернет. Щодня ходить по магазинах дешевого одягу, вибирає найцінніші екземпляри. Вдома пере, прасує і продає в мережі втричі дорожче.

– Бізнес важкий. Треба знати дні завозу товару в кожен магазин. І бути біля його дверей за кілька годин до відкриття. Тоді можна ухопити пару-трійку брендових речей гривень по 100, – каже Віталій. – Оголошення про товар кидаю на форуми й у соцмережах. Попит великий. Віддаю недешево, але все одно беру значно менше, ніж за аналогічну нову річ. Заробляю не менш як 9 тисяч на місяць. А буває і 11. Сім'я потреби ні в чому не відчуває. Ще й на подорож за кордон відкладаємо. Вже майже назбирали на Емірати.

Розмову переказую знайомому Роману. Він – заступник директора водоканалу у райцентрі. Має не більше 5 тисяч на місяць. Жартую, що з такими заробітками не побуває навіть у Польщі.

– З дружиною пару тижнів тому з Куби повернулися. А взимку на Шрі-Ланці два тижні були. Польща, Німеччина і Франція – то так, прогулятися на вихідні, – відповідає.

– А гроші де взяв?

– Водоканал годує, рідненький, – сміється Роман.

×