Задля перемоги маємо повністю змінити військову політику - Арестович

Вони прописали основні положення, але не роз'яснили шляхи й механізми втілення їх у життя. Питання виникають одразу ж до першого пункту - довгострокового припинення вогню. Мали вже кілька десятків спроб це зробити. але результату не було. Більше того, "Голос" не пояснює чітко, хто і яким чином має його гарантувати й забезпечувати. Виникає враження, що все має триматися на обіцянках Путіна не стріляти. Але тут пряма аналогія з Сирією, де були три варіанти різних домовленостей між Ердоганом та Путіним, але два місяці тому Путін пішов у наступ. Він порушив домовленості, ініціатором яких сам і виступав.

Знову ж таки, зовсім не ясно, який мандат цієї місії. Це поліцейські чи міжнародні спостерігачі? І хто їм самим гарантує безпеку… Поліційні сили можуть виконувати свої функції в зонах розведення роками, а через їхні голови продовжують літати кулі. Найкращий приклад - це Південний Ліван, де війська перебувають десяток років, а бойові дії досі не вщухають. Більше того, світова практика показує, що поліцейські місії - це аж ніяк не панацея.

Бо припинення конфлікту залежить від політичної волі однієї людини - Володимира Путіна. Він може припинити його за п'ять хвилин.
А усі оці зазирання в очі Путіну, мирні ініціативи й заклики припинити вогонь - це просто несерйозні речі. "Голос" акцентує у своїй програмі на наслідках, але не називає їхньої справжньої причину - чітко про російську агресію й особисту відповідальність Путіна не сказано ні слова. Якщо б їхні експерти написали, що ми пропонуємо чіткі механізми. аби змусити Володимира Путіна прийняти рішення про деескалацію та здійснити її, це був би початок дорослої програми.

На жаль, ні "Голос", ні провладна партія зараз не можуть дати відповідь на питання, як примусити Путіна до миролюбства. Задля цього нам потрібно змінювати докорінно військову політику. Україна має запевнити весь світ, що продовжує виконувати мирні домовленості. Але задля гарантування безпеки в регіоні мусить наносити удари на випередження по військах противника. Чим більше завдамо втрат окупантові, тим швидше в Путіна вичерпаються ресурси.

Так робить Ізраїль. Якщо збройні сили недружніх держав починають накопичувати техніку й живу силу поблизу його кордонів, то Реувен Рівлін наносить удар на випередження. При цьому країна не порушує жодних пунктів міжнародного права. Забезпечення безпеки біля своїх кордонів - це не ознака військового злочину чи агресивності.

Не дивно, що якщо пропозиції по Донбасу ще якось виписали, то Крим узагалі намагалися оминути. Бо тоді потрібно було б назвати речі своїми іменами - визнати, що головний військовий противник - це російська сторона. І після цього приймати відповідні рішення.

Не виключаю, що хотіли використати інфопривід. Усі ці програми, які періодично видають то "Голос", то Аваков, то Зеленський, приречені залишитися суто теоретичними документами.