10 українських військових загинули у березні 2021 року. Бійці загинули від куль снайперів та під час обстрілів позицій.

26 березня Збройні сили зазнали найбільших втрат в одному бою від початку перемир'я у липні 2020 року. У засідку портапила група саперів, загинуло четверо бійців.

10 березня

Володимир Онопрієнко, 43 роки

Старший солдат 24-го штурмового батальйону ''Айдар''

 

Загинув у результаті смертельного кульового поранення під час обстрілу села Старогнатівка на Донеччині.

Онопрієнко родом з райцентру Драбів Черкаської області. На військовій службі за контрактом - з квітня 2020 року.

Залишилися матір, дружина та дочка.

12 березня

Олександр Пекур, 30 років

Солдат 54-ї механізованої бригади

 

Загинув від кулі снайпера поблизу Мар'їнки на Донеччині. Пекур перебував на спостережному пункті, коли у нього влучила ворожа куля.

Родом з села Гурівщина що на Київщині. До Збройних Сил України воїн потрапив після навчання — відслужив строкову службу. У 2015 році під час мобілізації знову пішов у військо і відразу на передову, під Зайцеве. Брав участь в антитерористичній операції.

Похований у селі Гурівщина Бучанського району.

У загиблого воїна залишилися батьки і брат.

13 березня

Дмитро Бухтіяров, 45 років

Солдат 81-ї окремої десантно-штурмової бригади

 

Отримав смертельне поранення під час бою на Донеччині.

Дмитро родом з міста Кремінна Луганської області. На військовій службі з 2015 року.

Бухтіярова поховали в селі Стара Краснянка Кремінського міської ради.

Залишилися батьки, дружина та двоє дітей.

18 березня

Віктор Пасєка, 55 років

Молодший сержант 10-ї гірсько-штурмової бригади

 

Загинув від смертельного поранення у голову кулею снайпера на околиці селища Південне на Донеччині.

Віктор Степанович родом з Хмельницького. На фронт відправився у 2019 році. До цього 10 років відпрацював водієм тролейбуса у хмельницькому комунальному підприємстві "Електротранс".

Похований у Хмельницькому.

Вдома у нього залишилась дружина донька та двоє внуків.

19 березня

Андрій ''Танчик'' Грабар, 25 років

Молодший сержант 36-ї бригади морської піхоти

 

Загинув під час обстрілу зі 120-мм мінометів позицій морпіхів біля села Водяне Волноваського району Донецької області.

Грабар родом з Миколаєва. До війни вчився на ''ІТ-шника''.

''Моя історія зовсім не особлива, вона схожа на історії інших морпіхів. Почалась війна — пішов захищати країну. Як в таких умовах продовжувати займатися програмуванням у Миколаєві?'', - розповідав він в інтерв'ю АрміяInform.

На війні з 2016 року. Був старшим на опорному пункті.

Вдома залишились батьки.

20 березня

Кирило Биковський, 28 років

Солдат 10-ї гірсько-штурмової бригади

 

Загинув від кульового поранення у плече під час обстрілу з боку російських найманців поблизу селища Шуми на Донеччині.

Кирило родом з Кропивницького. До служби у Збройних силах навчався у місцевому професійному училищі № 4. На військовій службі за контрактом з 2011 року, на Донбас відправився в 2018-му.

Похований у Кропивницькому.

Вдома залишилися мати та сестри.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 11 бійців, які загинули в лютому на фронті - історії та фото

26 березня

Цього дня російські снайпери розстріляли групу саперів під селом Шуми на Донеччині. Загинуло четверо військових, ще двоє поранені.

Група відправилась на розмінування та потрапила під вогонь ворогів.

Сергій Коваль, 43 роки

Підполковник, командир загону пошуку та знешкодження саморобних вибухових пристроїв 143-го Центру розмінування

 

Коваль – професійний військовий, 27 років служив у армії. Випускник Кам'янець-Подільського військово-інженерного інституту. Жив тут же. Пройшов шлях від командира взводу розмінування до командира загону. Мав досвід участі у миротворчих операціях.

''Це один із найкращих командирів загонів з розмінування. За час проходження служби підполковник Коваль створив один із найкращих бойових колективів центру'', - каже начальник центру розмінування підполковник Олег Хоптій.

Похований на Алеї героїв міста Кам'янець-Подільський.

Вдома залишилися дружина, 4-річна дочка та 17-річний син.

Сергій Барнич, 47 років

Сержант 10-ї гірсько-штурмової бригади

 

Боєць родом з міста Калуш на Івано-Франківщині. До війни Сергій працював електриком у хімічній компанії "Карпатнафтохім". Був мобілізований у 2015 році. Рік воював. У 2016-му підписав контракт з 10-ю бригадою. Був командиром відділення.

Військового Сергія Барнича поховали на міському цвинтарі Калуша – на Алеї Слави.

Вдома залишилось батьки.

Максим Абрамович, 27 років

Сержант 10-ї гірсько-штурмової бригади

 

Родом Абрамович з райцентру Дубровиця на Рівненщині. Вчився на поліцейського у Харкові, однак у 2017 році підписав контракт з Збройними силами. Брав участь в бойових діях.

У грудні 2020-го підписав новий контракт. Нагороджений відзнакою Президента України "Учасник АТО" та медаллю "За звитягу та вірність". Був активним спортсменом, вихованцем школи бойового гопака.

Похований у Дубровиці.

Вдома залишилася мати.

Сергій Гайченко, 27 років

Сержант 10-ї гірсько-штурмової бригади

 

Родом з села Михайлівка Синельникового районі Дніпропетровщини. Військову службу розпочав з 2015 року в Окремому президентському полку України. Брав участь у параді військ з нагоди 25-ї річниці незалежності України.

З 20 вересня 2019 року повернувся на службу за контрактом.

Похований у Михайлівці.

Вдома у нього залишилися мати та молодший брат.

×