За час збройного конфлікту на Донбасі чимало людей постраждало внаслідок грубих порушень прав людини. Східноукраїнський центр громадських ініціатив зібрав десятки інтерв'ю зі свідками та постраждалими внаслідок таких злочинів.

На основі опрацьованих даних дослідники з Центру створили класифікацію злочинів разом із портретами осіб, які їх вчиняли.

Результати дослідження опубліковані в аналітичному звіті "Війна без правил: гендерно-обумовлене насильство, пов'язане зі збройним конфліктом на сході України".

Мережа незаконних в'язниць

Аналіз зібраних свідчень, дозволив ідентифікувати більше 100 незаконних місць несвободи, створених незаконними збройними формуваннями у Луганській і Донецькій областях. Тут, за свідченнями опитаних, застосовувалось сексуальне насильство. Вдалося встановити ймовірних керівників та виконавців злочинів.

Одна з найбільших незаконних в'язниць базувалася в Луганську, у будівлі обласної державної адміністрації. У різний час тут була військова комендатура, керівництво ЛНР, а також представники різних організованих збройних формувань. Є свідчення про двох людей, які були командирами підрозділів тоді, коли тут скоювалося насильство, – Сергія Грачова та Ігоря Плотницького.

Національності катівників

Постраждалі у своїх свідченнях вказують на низку осіб, які проводили допити та віддавали накази щодо жорстокого поводження із заручниками. Зокрема, серед них були "слідчі": "У комендатурі мене допитував Аркадій Юрійович Корнієвський – слідчий слідчого комітету ЛНР, колишній працівник СБУ. Він сказав, щоб з мене не знімали наручників, не годували і не поїли", – стверджує постраждалий.

Опитані неодноразово вказували на присутність серед керівного персоналу незаконної в'язниці громадян РФ:

"Були представники РФ з розвідки, бейджики у них були".

"Охорона. Щоб там зрозуміло було, Плотницький – там охорона його вирішувала все. Цей, росіянин, як він казав: "Я сам офіцер, я сам професійний військовий".

Крім того, факти говорять про присутність чеченців та осетинів. В інтерв'ю полонена Ірина Довгань згадує, як в ув'язненні їй погрожували, що віддадуть осетинам на розтерзання.

Коли Ірина стояла прив'язана біля стовпа на площі в Донецьку, то чеченець, який привіз її в це місце, кричав, що прострелить жінці колінну чашечку.

"І він довго прицілювався… Це був жахливий момент… І він вистрілив повз. А потім мене вдарив прикладом, і в плече, і в стегно", ‒ говорить Ірина.

Злочинець як образ: мотивація та наслідки

Свідчення постраждалих дають змогу сформувати портрети катів, ґвалтівників, убивць в умовах збройного конфлікту. У задокументованих випадках сексуального насильства постраждалих били. Їм травмували статеві органи електричним струмом, ґвалтували або погрожували зґвалтувати, примушували оголюватися.

"Сам бачив як … вивели зовсім роздягнену жінку, і повели… на другий поверх, де в них була казарма. Там спали та знаходились інші бійці їх формування. Їй було приблизно років 25. Мене вивели митися на другий день, і в той же час вивели митись її. На ній була тільки зверху одежа, а знизу нічого не було. Видно було в неї по ногах кров і зрозуміло, що з неї знущалися", - згадує інший полонений.

Особистість людей після вчинення подібних тяжких злочинів повністю деформується, стверджують психологи.

Що мотивує вбивцю до злочинів різного ступеня тяжкості? Участь у НЗФ стала можливістю для самореалізації людей, які мали схильність до насильницьких форм поведінки. Про це красномовно свідчать колишні полонені з боку НЗФ:

"Вони робили "Дзвінок другу", одягали чоловікам електричний провід на вуха, а жінкам на соски. Мене заводили в цю кімнату, показали, що там є. Там лежала бита, лежали молоточки. Один з "МДБ" любив випити та садив одного з ув'язнених на крісло, і підключав струм, а ще кількох чоловіків змушував дивитися на це, знаючи, що їх це теж чекає", - свідчить інший.

Представники організованих збройних формувань вдавалися до сексуального насильства, щоб залякати, принизити, покарати. Щоб отримати інформацію чи зізнання, а також задовольнити статеву пристрасть, говориться у звіті "Війна без правил: гендерно-обумовлене насильство, пов'язане зі збройним конфліктом на сході України".

Замість висновку

Ніхто не має права посягати на життя і здоров'я інших людей. Тяжкі злочини, описані вище, суворо караються відповідно до українського законодавства та міжнародного права. Рано чи пізно коли тимчасово непідконтрольні Україні території повернуться до складу держави, і неодмінно постане питання відновлення справедливості. Колишні катівники та убивці відбудуть покарання, та після цього їм доведеться знову будувати комунікацію із соціумом.

Аби не допустити повторення злочинів чи вчинення самогубств, уже зараз необхідно забезпечити адекватну психологічну допомогу таким людям із деформованою особистістю після вбивств і вчинення насильства. Адже їм у будь-якому разі доведеться жити серед нас. Питання лише в тому, чи держава докладе зусиль, щоб допомогти колишнім злочинцям переосмислити ситуацію, чи ігноруватиме їхнє небажанням робити висновки із насильницького минулого.

×