"Мати і досі сподівається, що Олег живий" - як Київ вшановував пам'ять полеглих

11

В Україні 29 серпня відзначають День пам'яті захисників, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність країни.

Траурні заходи тривають у центрі столиці на Михайлівські площі.

 

В Україні є своя стіна плачу, вона знаходиться в Києві, на підмурній стіні Михайлівського золотоверхого собору. У листопаді 2013 року його священники врятували студентів, що вийшли відстоювати Євроінтеграцію. З початком російського військового вторгнення в стінах собору проводили панахиди за загиблими українськими бійцями.

У 2015 році там встановили стіну пам'яті Загиблих українців, на ній розмістили фотографії та коротку біографію полеглих воїнів з зазначенням часу та місця смерті.

На жаль її розміри все ще збільшуються.

Михайлівська площа залита світлом серпневого сонця, сьогодні тут багатолюдно. З самого ранку сюди приходять, щоб покласти квіти та запалити лампадки.

Вранці президент України Володимир Зеленський зі своєю дружиною Оленою прийшов, щоб покласти квіти.

До самої стіни не проштовхнутися - навколо неї зібралися близькі друзі, побратими та родичі загиблих. Більше за все людей зібралося під стендом з назвою "Серпень - вересень 2014 року". Здебільша це жінки, що тримають портрети загиблих дітей чи чоловіків та пару квітів: гвоздики чи соняшники, як символ Дня пам'яті захисників. В їх очах біль та туга.

 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Тим, що загинули, і тим, що вижили" - воїни Іловайська очима 4 українських фотографів

Деякі з них гладять руками та квітами фотографії. Плачуть та витирають сльози.

"Загинув моєї куми єдиний син. Їй тепер важко, бо втратила і чоловіка і дитину свою. Він дуже хорошим був, на Майдані стояв, потім пішов воювати. В Нових Петрівцях їх готували. Машину розбили, і вони всі загинули. Рік ми нашого Олежку шукали, а потім по ДНК тесту знайшли в Дніпрі. Мати навіть і не бачила його, бо привезли тіло в закритому гробу. Досі сподівається, що це помилка і Олег наш живий. Він на Івана Купала свій день народження святкував, а потім в серпні загинув", - крізь плач каже Ганна Степанівна, тітка загиблого в "зеленому коридорі" Ульяницького Олега.

Фото: Софія Староконь

Перед стелою на колінах сидить брюнетка. Вона ридає час від часу торкаючись фотографії свого родича. Поруч з нею стоїть жінка з двома дітьми, показує на один з портретів та каже - Це ваш тато. Діти малі і здивовані тому, що мама така сумна і так сильно стискає їх в обіймах..

Середнього росту чоловік у піксельному камуфляжі запалює фіолетового кольору лампадку. Стоїть кілька секунд дивлячись на фото. Зітхає і кульгаючи іде геть.

Біля лавочок поставили ящики з водою, щоб всі, кому треба, могли взяти собі пляшечку. Окрім цього на місці чергує карета "швидкої допомоги".

Від сонця можна врятуватися лише в сквері, там стоїть багато людей з нашивками "Донбас", "Херсон", "Миротворець".

В затінку стоять троє військових з батальйону "Херсон". 29 серпня вони в складі групи "Булава", під керівництвом Руслана Хомчака вони мали вийти до Новокатеринівки.

"Просто в певний час я зрозумів, що окрім мене ніхто хлопців звідти не виведе. Ми попали під обстріл, залишилися зі мною 10 чоловік. Прийняли рішення піти до кацапів. Там були бійці з "Донбасу", так я з них позривав всі наліпки, щоб вони додому дійшли", - каже Олександр Шушукін на позивний Єгерь.

Чоловік розповів, що мав прибутковий бізнес, але все залишив, щоб боронити Україну.

"В нашому "Херсоні" були самодостатні, заможні люди. Був хірург Влад Ковальов, він лікар був - від бога. Залишився-б живим, то міг стати міністром", - каже його побратим.

 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Ненавиджу соняшники" – доброволець розповів про криваві бої за Іловайськ

Вони демонструють свій прапор. На синьо-жовтому стязі напис "Херсон".

Починається жалобний молебень. Його проводить митрополит Київський і всієї України Епіфаній. Повітря наповнюється запахом ладана. Після нього священники поклали квіти до стели.

×