Українка розповіла про справжні заробітки в Італії

Заробітчанка з Хмельниччини розчарувалась після повернення додому. За останніх п'ять років, які вона не була на батьківщині, її дочка стала наркоманкою, а чоловік пішов до молодої дружини.

"Останні п'ять років я боролась із собою, бо вирішувала чи повертатись на батьківщину чи ні. Мені вже 58 років і я думала доживати старість в Хмельницькому. Там чоловік вибудував двоповерховий дім. Коли приїхала сюди, жахнулася. Дочка, яка колись була відмінницею, почала колоти наркотики. Стала страшною й худою. По приїзду ніби й зраділа моєму поверненню, але все чекала, подарунків і грошей", - розповідає Gazeta.ua заробітчанка Марія.

В Італійському Мілані прожила 20 років. Їхала, щоб заробити на машину, на житло та на те, щоб вивчити дочку.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Китаєць розбагатів на українських дружинах

"Працювала у різних родинах. Колись моя зарплата була 200 доларів, коли в Україні становила 18. Завжди доглядала стареньких. Іноді готувала їсти, іноді доглядала за садом. За час в Італії змінила 7 підопічних. Останні роки мала 1200 євро зарплатні. Доглядала за дуже важким дідом. Він був лежачим, постійно на мене сердився, бо все робила не так, міг вдарити. Терпіла, бо доб-ре знаю його родину. Домовилась, що буду з дідом допоки він не вмре, а тоді поїду додому"

На їжу та житло не тратила. Собі на проживання лишала 500 євро, решту відправляла додому.

"Я все рвалася додому, мріяла, як житиму тут на старості. Побути змогла місяць. Для мене в Україні все стало чужим. Немає улюблених макаронів, кетчупу, напівфабрикатів. Я відвикла від мови. А найгірше добивало те, на що потрачені мої гроші. Чоловік на них вдягав коханку. Туалет, як домовлялись, не зробив. Подвір'я не облагородив. Та й люди тут чужі. З україн-ками в Італії щотижня ходили до театру, влаштовували фестивалі. Тут нікому такого не треба. Кожне сидить у своїй хаті", - додає жінка.

Жінка повернулася в Італію та збирається вийти заміж за італійця.

"Він давно до мене ходив, але я все відмовляла. Хотіла повернутися до чоловіка українця. Тепер розумію, що за 20 років чужа країна стала батьківщиною. Для себе вирішила, що грошей більше не слатиму. На дочку переписала новозбудовану хату".

×